Літературний рід: пейзажно-філософська лірика.
Жанр: вірш (елегійного характеру).
Напрям: модернізм.
Течія: неокласика, неоромантизм, символізм.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: 4-стопний ямб.
Римування: перехресне (абаб).
Строфа: чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви: "божественна присутність"; "краса"; "гармонія"; "віра"; "вітаїстич-ність"; "сповідальність"; "життєве кредо".
Тема: людина у вирі життя.
Ідея: утвердження віри й краси як стрижнів, які тримають людину в цьому світі; возвеличення краси й гармонійності світу; висловлення бажання жити.
Композиція (зміст): вірш складається з 4-х катренів: ліричний герой, натхненний молитвою й вірою, знаходячись у бурхливому житті, радіє й виносить спокій із осереддя бурі, пов'язуючи майбутнє з любов'ю до великого щасливого світу.
Художні засоби виразності: алітерація; епітет, метафора, метонімія, символ, порівняння; анафора, риторичне звертання, риторичний вигук, тавтологія.
Образи та символічні образи: людей: ліричний герой — людина, яка любить життя, його красу й натхненно йде в майбуття; міфологічних істот: вид пречистої надії; дух життя; природи: вітер, зграї голубів, води; предметів і явищ: моління й віра, клятва, синя глибина, берег, серце.
Символічні образи: голуби (символ божественної присутності); пречиста надія (символ чистоти, асоціація з Пречистою Дівою Марією як символом надії, захисту); неба береги (символ досяжної гармонії); блакитний, ясний, золотий (християнські символічні кольори чистоти, божественості); вдди (символ стихії першотворення, життя).