Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш.
Вид лірики: Пейзажна.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Віршовий розмір: Хорей; закономірність – наголошений склад чергується з ненаголошеним (_U).
Дóщ по лúв, і дéнь та кúй по лú в'я ний.
Всé бли щúть, і лю́ ди як но вí.
Лúш ді дóк ста рé сень кий, кро пú в'я ний,
блúс кав ки виз бú ру є в тра вí.
Римування: Перехресне (АБАБ).
Рими точні: полив'яний – кропив'яний, нові – траві, парасолька – квасолька, шлях – полях.
Строфа: Вірш складається з двох строф по чотири рядки в кожній.
Вид строф: Чотиривірш (катрен).
Провідний мотив, мотиви:
- Відродження природи після дощу.
- Єднання природи і людини.
- Філософічність і гармонія буття.
Зображення змін у природі внаслідок дощу, який омолодив, освіжив усе навколо.
Ідея:
Оспівування дощу як життєдайної, цілющої сили.
Основна думка: Вдячність природі за дощ.
Художньо-стилістичні особливості:
- Твір не має сюжетної лінії як такої.
- Вірш несе винятково позитивну енергетику спокою, що спонукає до спостереження за природою й роздумів.
- Тонка метафоричність: вірш насичений образами й символами (як-от "парасолька", "квасолька"), близькими й зрозумілими кожному українцю.
- Персоніфікованість та експресивність як головні прийоми художньої виразності: природі тут надаються майже людські риси ‒ вона має власну рухливість та активність.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "полив'яний день", "дідок старесенький, кропив'яний", "мокрі ниви", "порожній шлях", "розсипана квасолька".
- Метафори: "все блищить", "дідок блискавки визбирує в траві", "корів розсипана квасолька доганяє хмари у полях".
- Персоніфікації (уособлення): "дощ полив", "струшується сад".
- Порівняння: "струшується сад, як парасолька", "люди як нові".
- Паралелізм: "Дощ полив... / Все блищить, і люди як нові".
- Протистсавлення: "Все блищить, і люди як нові. / Лиш дідок старесенький..." ‒ контраст між освіженим світом природи і старістю діда, який залишається незмінним.
- Інверсія: "струшується сад".
Образи та символічні образи:
- Дощ ‒ оновлення, поштовх для майбутнього росту.
- Корови ‒ годувальниці, символ достатку.
- Блискавки ‒ гнів стихії; вишукана метафора "блискавки в траві" вказує на те, що все негараздне минулося, і тепер лиш варто милуватися чарівністю післядощового пейзажу.
- Ниви ‒ майбутній щедрий врожай.
- Шлях порожній ‒ відкрита дорога у майбутнє, на якій наразі немає жодний перешкод, крім хіба що калюж.
- Сад ‒ плід людських зусиль, тяжкої праці, результатами якої будуть тішитися й наступні покоління.
- Зорові образи: дощ, день, люди, дідок, сад, ниви, шлях, корови, хмари, поля.
Примітки та корисна інформація:
Чудовий природнопис Л. Костенко допомагає по-новому побачити звичайні речі, відчути привабливість кожного дня, навіть дощового. Твір присвячено не просто чарівності післядощового світу ‒ він демонструє саме український сільський пейзаж. Імовірніше, на створення вірша поетку надихнула літня злива: це помітно з опису "саду-парасольки", коли листя густе, пишне, а гілля досить міцне й стійке, щоб не осипається, як восени; на літню пору вказують і ниви ‒ засіяні збіжжям поля, з яких до кінця літа мають іще зібрати врожай.
Полив'яний ‒ блискучий; полива або ж глазур ‒ спеціальне покриття керамічних виробів, яке робило посуд гладеньким і сяючим.
Кропив'яний ‒ тобто "колючий", уїдливий; тут можливе й значення "втомлений".