Микола Хвильовий — Я (Романтика) (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: соціально-психологічна новела з філософським елементом.

Напрям: модернізм.

Течія: "романтика вітаїзму"; експресіонізм із яскраво вираженим імпресіоністичним елементом.

Тема: зображення громадянської війни як одного з найтрагічніших явищ в історії України, адже в основі війни лежить руйнація, нівелювання родинних зв'язків, братовбивство. Показ того, як генетичні, вроджені риси людяності, добра, любові до матері розчиняються в патологічному відчутті відданості ефемерним ідеалам комуни.

Ідея: фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

Мотив: "вічне протистояння добра і зла, божого й сатанинського", "материнська любов", "обов'язок і свобода вибору", "я чекіст, але я й людина", "жертовність", "роздвоєність (розтроєність) людської натури".

Композиція, композиційно-стильові особливості:

Композиційні особливості:

• заспів (лірико-романтичний зачин), що вводить читача в складний психологічний світ (показана розмова матері із сином напередодні грози);
• три частини — три різні фронтові ситуації, три різні душевні стани героя, протягом яких читач спостерігає зміну в ставленні героя до вбивства.

На думку М. Поповича, персонажі твору — "усе це різні кінці душі" того самого "Я", які символізують різні грані свідомості головного героя.

Найважливіші стильові ознаки: розповідь від першої особи ("Я"); драматизм; лаконізм; виразні художні деталі; глибокий психологізм; відмова від традиційного описового реалізму; часові зміщення; символічність образів, деталей, наприклад безіменність персонажів (символ, деталь): революційна дійсність нівелює людську індивідуальність; годинник — пересторога, що життя — коротке.

Конфлікт — внутрішньопсихологічний. Центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом: "я — чекіст, але і людина". Ідея служіння абстрактним ідеалам "революції" стає джерелом мук і страждань "Я". Опозиція "я — чекіст, але і людина" (протистояння насильства та загальногуманістичних цінностей) вирішується тим, що головний герой фактично знищує в собі людське, гуманне. Коріння "синдрому революції" і полягає в тому, що "мета виправдовує засоби". Фанатична захопленість ідеєю і є причиною тієї кривавої драми, що розігрується перед очима читача.

"Я (Романтика)" має специфічну присвяту: "Цвітові яблуні", — новелі М. Коцюбинського, де душа головного героя, батька, у якого померла донька, подібно до душі "Я", роздвоїлась (у ній відбувається боротьба між людиною, що страждає від втрати дитини, та художником, який намагається зафіксувати всі деталі смерті, щоб у майбутньому використати для творчості). У Миколи Хвильового центром уваги є душа ліричного героя, що змагається між революційним обов'язком та гуманістичним началом.

Головні герої та їх образи: людей: "Я (Романтика)" — главковерх чорного трибуналу; Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його "звірячий інстинкт"; Дегенерат — жорстокий садист, "палач з гільйотини", сторож душі Я(Романтики); Андрюша — тихий, слабосилий юнак; Марія — мати Я; черниці-, ікс; ігрек, зет; природи: ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера, полин; предметів і явищ: револьвер, колишній панський палац на горі.

Символічні образи: Я (Романтика) (символ роздвоєності людської душі, матеревбивства, фанатика, боговбивства); Доктор Тагабат + Дегенерат + Андрюша (символи різних сторін людської натури); загірна комуна (символ ідеального, справедливого суспільства); мати Марія (символ материнської (божественної) любові, богоматері, жертовності); черниці (символ Христа); Я, Ігрек, Зет (символи безликості людини); полин (символ вічності); м'ята (символ забуття).

Час подій: 20-ті рр. XX ст.

Місце подій: панський палац біля міста.

Композиція: складається з ліричного вступу й трьох частин, у яких відтворено три різні ситуації на фронті й три різні душевні стани ліричного героя. Сюжет: образ революційних подій, почуття "Я" до матері та матері до нього (пролог) — палац на горі, де засідає чека-трибунал, члени трибуналу (експозиція) — міркування "Я" про минуле й теперішнє, про себе як про чекіста й водночас людину (зав'язка) — низка смертних вироків (крамар ікс, теософи ігрек і зет (мужчина і женщина), версальці) (розвиток дії) — з-поміж черниць, яких привели до "чорного трибуналу", "Я" впізнає свою матір, але виносить присуд: "Розстрілять" (кульмінація) — "Я" розстрілює матір (розв'язка).Як виразно імпресіоністичний твір новела не має чіткого сюжету: події передаються в основному через рух почуттів і переживань Я(Романтики).

Проблематика:

• збереження людської індивідуальності, цілісності людської натури як необхідності існування людини;
• розбіжності між мрією і дійсністю;
• мети і засобів її досягнення;
• колізії між гуманізмом і фанатизмом;
• роздвоєння особистості.

Художні засоби виразності: епітет, порівняння, символ, метафора, метонімія; риторичні фігури, інверсія та ін.