Джек Лондон — Жага до життя (характеристика та аналіз героїв твору)

Головний герой. Його імені автор не вказує, називає просто "він", "чоловік", "людина". У творі є лише певні елементи його портрета, біографія відсутня, у кінці твору він згадує Каліфорнію і свою матір. На початку твору чоловік зображений стомленим, виснаженим, на його обличчі вираз тупого терпіння, на спині – важкі клунки. Втім, такий же портрет у його товариша Біла. З особливих ознак головного героя – давно не голені руді вуса. Коли Біл покидає його, у чоловіка "очі засвітилися тугою пораненого оленя". Він гукає ще раз, і "Це був благальний крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся.". З хворою ногою він через помилку йде зовсім в інший бік, намагається не загинути з голоду (їсть болотяні ягода, пташенят, рибок, кістки оленяти, які залишили вовки) або від зустрічі з дикими тваринами (ведмедем, вовками). Його переслідує хворий вовк, між ними триває боротьба за життя: "Якби це був здоровий вовк, чоловік, може, й змирився б зі своєю долею, але стати поживою такої відразливої тварини, майже здохлятини... — сама тільки думка про те сповнювала його огидою.". зовні чоловік уже не схожий на людину, він навіть лякається свого відображення у калюжі. Але в душі він продовжує залишатися людиною. Жага до життя не дає йому померти. На своєму шляху він знаходить кістки Біла, на якого напали вовки. Поруч лежить торбина з золотом. Спочатку герой хоче сміятися, але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Біл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам герой вирішує не робити так. Золота Біла він теж не забирає. Витримавши багато випробувань, чоловік залишився людиною і в битві з суворою долею вийшов переможцем, бо він хоробрий, терпеливий, мужній і життєлюбний.

Біл. Золотошукач, який залишає у біді свого товариша. Це підла, жорстока і жадібна людина, яка цінує збагачення більше за життя. За свою зраду Біл отримує покарання – його з'їли вовки. Поставивши на перше місце золото, Біл програв.