Літературний рід: лірика (громадянська, патріотична лірика);
Жанр: елегія (антична бойова елегія);
Напрям, течія: антична література; давньогрецький героїчний класицизм;
Віршовий розмір: дводольні стопи, переважно гекзаметр (адаптований до українського віршування); у перекладі — нерівноскладовий силабічно-тонічний вірш, близький до верлібру з дактилічною основою;
Римування: відсутнє; вірш білий, сила досягається за рахунок ритмічних наголосів, інтонації, паралелізмів;
Строфа: без поділу на строфи, монострофа (монолітна декламація на зразок промови-звернення);
Тема: уславлення героїзму воїна, який жертвує життям заради рідної землі, та осуд ганьби втечі й боягузтва;
Ідея: краще гідно померти за Батьківщину, ніж ганьбити себе втечею та безславним жебракуванням у вигнанні; героїчна смерть — шлях до вічної пошани, а втеча — до зневаги й ганьби;
Провідний мотив:
- гідна смерть за Батьківщину — найвища чеснота;
- героїзм як громадянський обов'язок;
- сором боягузтва — особиста і національна ганьба;
Художньо-стильові особливості:
- промовисте риторичне звернення до молодих воїнів;
- максимальна виразність і декларативність — в дусі військової настанови;
- контрастна структура: благородна смерть — проти принизливого вигнання;
- стилістична лаконічність і афористичність;
- драматичне, гнівно-урочисте звучання;
Композиція:
- Експозиція: смерть героя на полі бою як найвища слава;
- Антитеза: зневага до вигнанця-боягуза, що покидає землю й родину;
- Звернення-заклик до молоді: тримати стрій, бути хоробрими, не тікати з бою;
- Образна кульмінація: ганьба для тих, хто залишає старших;
- Естетизація героїчної смерті молодого воїна;
- Заклик до моральної та фізичної стійкості.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Антитеза: "Добре вмирати... / Гірше ж немає...";
- Епітети: "жінка смутна", "голова біла", "рана кривава", "впавши у перших рядах";
- Метафора: "днів молодих не осипається цвіт";
- Риторичні повтори: "не утікайте ніхто", "чоловікам він був милий…" — для емоційного наголосу;
- Контрастне зображення смерті юного і старого воїна як етичного аргументу;
Образи та символічні образи:
- воїн-захисник — ідеал мужності, сили, честі;
- вигнанець-боягуз — символ ганьби, втрати гідності;
- молодий герой — образ краси навіть у смерті;
- старий, покинутий на полі бою — символ загального морального падіння;
Примітки та корисна інформація:
- Автор — Тіртей, легендарний спартанський поет VII ст. до н.е., який за переказами надихав війська на перемогу.
- Елегія була частиною бойової традиції Спарти, її декламували перед битвами.
- У перекладі Григорія Кочура збережено урочистий, героїчний і повчальний тон, притаманний оригіналові.
- У XX ст. поезія Тіртея стала символом військового патріотизму, а фраза "Добре вмирати тому..." набула афористичного звучання.