Літературний рід: лірика
Жанр: пейзажно-філософська елегія
Напрям, течія: символізм
Римування: A B A A | C D C C | E F E E | G H G G
Це не зовсім класичний чотиривіршовий римований порядок (наприклад, перехресний ABAB або огранований ABBA). Тут помітне тяжіння до суміжної рими AA CC EE GG у більшості випадків, хоча є відхилення. Структура римування сприяє музичності й емоційній наповненості, підкреслюючи меланхолійний настрій вірша.
Строфа: чотиривірші (катрени)
Тема: передача стану душевної меланхолії, невимовного суму, який перегукується із дощем у місті.
Ідея: показати невловимість і глибину людських почуттів, особливо туги, яка виникає без явної причини, але цілком поглинає людину.
Провідний мотив: сум і меланхолія, що приходять без причини, резонанс людського стану з природою.
Художньо-стильові особливості:
- Музичність – плавний, мелодійний ритм, що нагадує шум дощу.
- Повтори – повторення рядків і мотивів посилює ефект емоційного занурення.
- Символіка – дощ символізує смуток і тихий душевний біль.
- Простота мови – характерна для імпресіоністичної лірики Верлена.
Композиція:
- Початок – занурення в атмосферу дощу і смутку.
- Розвиток – підкреслення безпричинності внутрішньої туги.
- Кульмінація – усвідомлення, що найтяжчий сум не має конкретного джерела.
- Закінчення – підсумок емоційного стану, позбавленого любові, гніву чи навіть думок.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "осиротіле серце", "тужлива мить".
- Анафора: повтори "Як…", "Відкіль…".
- Символи: дощ як символ меланхолії, самотності.
- Звукова образність: "шумить" – передає звуковий фон, що гармоніює з емоційним станом ліричного героя.
Образи та символічні образи:
- Дощ – символ туги, меланхолії.
- Ліричний герой – внутрішньо самотній, поглинутий безпричинним сумом.
- · Місто – простір, що підсилює стан відчуженості.
Примітки та корисна інформація:
Цей вірш є яскравим прикладом "музичної поезії" Поля Верлена, де важливими є не лише слова, а й мелодійність та ритміка. Переклад Максима Рильського передає не лише зміст, а й атмосферу та настрій оригіналу, що є ключовим у поезії символістів.