Ернест Хемінгуей (Гемінґвей) — Старий і море (характеристика та аналіз героїв твору)

Сантьяго. Старий і досвідчений рибалка, якому останнім часом не щастить. Він живе дуже бідно, але сприймає життя таким, як воно є, не намагається змінити його і не страждає через його недосконалість. Він затятий, ніколи не втрачає надії і готовий битися до останнього. Старий рибалка у двобої з рибиною виявляє дива мужності, зосередженості і витривалості ("не може бути, щоб я зломився й сконав через цю рибину"). Уже виснажений, він не поступається акулам, Сантьяго відбивається від них гарпуном, ножем, кийком, веслом, румпелем, аж поки не залишається беззбройним. На його думку, усі минулі досягнення нічого в житті не важать. Щоразу, починаючи справу, потрібно знову і знову доводити, на що ти здатен, так ніби минулого ніколи й не було. Сантьяго відчуває єдність з природою, під час боротьби з рибиною переймається її самопочуттям, шкодує, що не може її нагодувати, розмірковує над тим, що "добре було б показати їй, що я за людина". А ввечері намагається не турбувати рибину, бо "коли заходить сонце, всяка риба почувається недобре".

Протягом твору старий рибалка не ремствує, не принижується і покладається лише на власні сили, хоча виживає лише завдяки Маноліну. Навіть у найгіркіший момент, коли він прибув у рідну бухту з обгризеним кістяком велетенської рибини, старий залишається непереможеним. Сантьяго поставив собі запитання, хто ж його переміг, і сам упевнено відповів: "Ніхто. Я заплив надто далеко в море, ото й тільки".

Цитати: "Він ніколи не втрачав надії і впевненості", "Тепер треба думати лише про одне. Про те, задля чого я народжений", "Добре, що нам не треба замірятися вбити сонце, місяць чи зорі, досить і того, що ми живемо біля моря й убиваємо своїх щирих братів".

Манолін. Хлопець, який мріяв опанувати секрет рибальського мистецтва, учень Сантьяго. Старий і хлопець почали разом рибалити, коли Маноліну було лише 5 років. Манолін не кинув старого, навіть коли той вертався без улову уже 84 дні. Хлопець був відданий старому усім серцем, хоч батьки змусили його перейти до іншого рибалки. Він любив Сантьяго як "незвичайного старого", схилявся як перед справжнім майстром і вірив в успіх. Перебуваючи далеко в морі зі своєю рибиною, старий найбільше жалів, що з ним немає хлопця. Хлопчик біля Сантьяго у фіналі твору – визнання перемоги старого, подолання його трагічної самотності, його надія на те, що в нього ще є майбутнє.