Автор. Волт Вітмен (1819-1892) – американський поет-новатор.
Збірка вперше опублікована. 1855 р. (містила 12 творів, але поет ще доповнював і працював над нею і в подальші роки; "Листя трави" витримало ще вісім видань, кожне з яких (крім останнього – 1892 р.) автор доповнював новими віршами і поемами).
Літературний рід. Лірика.
Назва збірки. Символічна назва збірки утілює природну єдність людини зі світом, загальний взаємозв'язок усього сущого – від листя трави до зірки, від землі до людської душі, а також світлі надії письменника на духовне відродження людей, які усвідомили свою сутність і призначення у Всесвіті.
Композиція збірки. Збірка складається з окремих віршів, поем, циклів, що мають певну завершеність і самостійність, але водночас вони тісно пов'язані між собою.
Стиль. Поєднано романтичні і реалістичні елементи. Щодо належності поета до певного літературного напряму, літературознавці досі не дійшли спільної думки. Одні називають його представником американського романтизму, інші вважають, що він утверджував реалістичний напрям у США.
Система віршування. Майже усі вірші і поеми збірки написані у формі верлібру.
Головні теми поезії. Сенс людського буття; любов до всього живого; критика застарілих цінностей життя; проголошення єдності рівності братерства всіх людей; поет-пророк що прийшов на землю.
- Листя трави (збірка) (повний текст) ▲ читається більше, ніж за 2 години
- Які чинники вплинули на формування життєвих поглядів та особливостей творчості Вітмена? (та інші запитання)
- Біографія Волта Вітмена
Художні засоби і прийоми у віршах збірки. Оформлення рядка як закінченої думки, речення; діалог із читачем або з самим собою; постійні повтори початку (анафора) чи закінчення (епіфора) віршового рядка; перефразування й переосмислення чужих висловів; синтаксичний паралелізм; інтенсивне вживання метафор і символів, антитези й контрасту; ораторські прийоми (звертання, риторичні запитання, наказовий спосіб мовлення тощо). Новаторські прийоми: "вітменівський каталог" (перелік реалій для створення ефекту всеосяжності), специфічна ритміки (використання, наприклад, граматичних категорій як ритмотворчих елементів), реінтерпретація (вмонтовування різних за своїм походженням фрагментів і цитат до зовсім нового естетичного контексту).