Данієль Дефо — Робінзон Крузо (характеристика та аналіз героїв твору)

Робінзон Крузо. Робінзон – дієва й активна людина, справжній син свого часу, він шукає різних засобів виявлення власних здібностей та практицизму. Головний герой роману не видатна чи виняткова особистість, не історичний діяч, не міфічний образ, а звичайна людина, наділена душею і розумом. Робінзон аналізує не тільки те, що він бачить довкола, а й те, що відбувається у його душі. Перебування на лоні природи й життя у злагоді з нею формувало у Робінзона такі риси як щирість, працьовитість, здатність бути природним. Живучи відлюдником, Робінзон навчився цінувати людське життя, дбати про інших, переосмислив стосунки між людьми різних цивілізацій. Він самотужки дійшов до розуміння вічних істин: природа дає можливість існування кожній людині, але саме від людей, від їхнього ставлення одне до одного залежить, яким буде світ. Поведінка Робінзона в екстремальній ситуації викликає повагу у читача, а самому героєві дає можливість не тільки вижити, але й залишитися при цьому Людиною.

Сам образ головного персонажа не настільки однозначний, як може здатися при першому прочитанні. Якщо на острові Робінзон виступає в ролі творця, трудівника, який шукає і вибудовує гармонію з природою та з самим Богом, то в доострівній частині роману він показаний з одного боку, як типовий шахрай, що йде на ризиковані заходи з метою збагачення, а, з іншого, як людина авантюри, яка шукає пригод, удачі. Перетворення героя на острові носить казковий характер, що підтверджує його повернення у вихідний стан при поверненні в цивілізоване суспільство. Чари зникають, і герой залишається таким, яким і був.

Цитати: "Все це вимагало від мене важкої і впертої праці, але іншого виходу не було", "У мене був лише єдиний засіб – терпіння", "…коли я розпочинав якусь справу, то рідко кидав її, не довівши до кінця", "Тепер я оглядався на своє минуле з такою огидою, що душа моя благала в бога тільки визволення від тягаря гріхів", "опинившись на березі живим і здоровим, я звів очі до неба й подякував Богові за порятунок", "При потребі ми стаємо винахідниками, і я відразу взявся до праці", "Ця робота вимагала від мене нечуваних зусиль, але бажання запастись усім потрібним для життя підтримувало мене, і я зробив те, що за звичайних обставин мені було б понад силу", "Я пошив йому куртку з козячого хутра, доклавши всього свого вміння, щоб зробити її якнайкраще (я був тоді вже досить вправним кравцем", "Я мусив діяти і першим же пострілом убив його", "Саме провидіння, думав я, закликає мене врятувати нещасного", "Душа моя здригалась на саму думку про те, що мені доведеться пролити стільки людської крові, нехай і заради власного визволення", "Сама думка про те, що доведеться пролити людську кров, так жахала мене, що я ніяк не міг з нею примиритись", "Всі думки я спрямував на те, щоб по змозі полегшити своє існування", "Я в міру сил намагався втішити себе думкою, що могло б статися ще гірше, і протиставляв злу добро", "В усякому злі треба вбачати якесь добро й не забувати про гірше, що могло б статися", "Я не боявся заглядати в майбутнє: я знаю, що знайду спосіб добувати їжу, навіть коли в мене закінчаться набої", "Я робив усе, що тільки в змозі зробити пара людських рук".

П'ятниця. Індіанець-тубілець, якого Робінзон Крузо врятував від інших дикунів, які хотіли з'їсти його. За кілька хвилин до своєї майбутньої смерті П'ятниця (так його назвав Робінзон пізніше) кинувся тікати. Робінзон вирішив, що час діяти, і збив прикладом одного переслідувача, а іншого застрелив. Відтоді П'ятниця був відданим Робінзону, навчився розмовляти англійською, почав носити одяг, став справжнім другом. П'ятниця був гарний хлопець, високий на зріст, бездоганно збудований, з рівними, міцними руками й ногами і добре розвиненим тілом. На вигляд йому було років 26. Саме від П'ятниці Робінзон дізнався, що путь до материка цілком безпечна, тому є можливість врятуватися з острова.