Франц Кафка — Перевтілення (характеристика та аналіз героїв твору)

Грегор Замза. Головний герой оповідання, комівояжер, який продавав сукно. Робота не подобалася йому, але Грегор не міг її кинути. Весь свій час Грегор присвячував роботі, а у вільний час захоплювався випилюванням. Першопричиною всіх подій в оповіданні був борг батька головного героя, що виник через банкрутство п'ятирічної давності. Задля відпрацювання цього боргу Грегор змінив свої життєві плани і пішов працювати у фірму батькового кредитора. Для нього робота комівояжера – це "каторга", яку він має відбути й отримати волю. Його близькі бачать ситуацію інакше – "вони звикли думати, що в цій фірмі Грегор влаштувався на все життя".

Герой дисциплінований і старанний, відданий і люблячий син і брат. Коли сім'я опинилася у скруті, Грегор пожертвував собою. Він не думав про себе, а забезпечував гарне життя батькам (велика квартира, прислуга), планував, що сестра, яка грала на скрипці, буде вчитися у консерваторії.

Ставши комахою, Грегор не так злякався свого перевтілення, як запізнення на поїзд, пропуском на роботі, на якій він працює п'ять років і ще жодного разу не хворів. Він намагається ігнорувати свій новий вигляд, адже в душі він залишається людиною. Грегор намагається зберегти свій людський внутрішній світ. За людські права бореться комаха, тому в усіх трьох випадках герой зазнає поразки. Відчуження Замзи від світу людей є неподоланним. Перевтілення Грегора повністю змінило звичне життя родини. Саме тому він викликає у рідних тільки роздратування й відразу. Всі відвернулися від нього, навіть сестра, яка перший час співчувала, годувала брата й прибирала у нього в кімнаті. Можливо, він відмовився від боротьби тому, що внутрішньо, ще бувши людиною, почувався комахою, не спроможною нічого змінити. Імовірно, він почувався самотнім у своїй родині й відчував, що потрібен близьким доти, доки приносить користь. Грегор безмежно страждає від сорому й безвиході, від бридливого ставлення до нього найдорожчих людей. Але сам зберігає до них любов і ніжність.

Цитати: "Одного ранку, прокинувшись од неспокійного сну, Грегор Замза побачив, що він обернувся на страхітливу комаху", "О Боже, –  подумав він, – який важкий фах я собі вибрав! День у день дорога. I так доводиться хвилюватись набагато більше, ніж на тій самій роботі дома, а тут ще ця жахлива їзда, морока з пересадками, нерегулярна, погана їжа, щораз нові, чужі, байдужі люди. А хай йому чорт!", "Якраз на протилежній стіні висіла фотографія Грегора часів його військової служби; на ній було зображено лейтенанта, який, поклавши руку на ефес шпаги й безтурботно всміхаючись, вселяв повагу своєю виправкою та мундиром", "Єдиною в ту пору турботою Грегора було зробити все, щоб сім'я якомога скоріше забула банкрутство, що привело всіх до стану повної безнадії. Тому він почав тоді працювати з особливим запалом і ледве не відразу зробився з маленького приказчика вояжером, у котрого були, звичайно, зовсім інші заробітки, та чиї ділові успіхи відразу ж, у вигляді комісійних, перетворювалися в готівку, котру й можна було покласти дома на стіл перед здивованою й щасливою сім'єю. То були хороші часи, і потім вони вже ніколи, у крайньому випадку в минулій величі, не повторювалися, хоча Грегор і пізніше заробляв стільки, що міг утримувати й дійсно утримував сім'ю. До цього всі звикли – і сім'я, і сам Грегор; гроші в нього з вдячністю приймали, а він їх охоче давав, але особливої теплоти більше не виникало".

Батько Грегора. Колись намагався вести справи, але зазнав краху, тож Грегору доводилося утримувати і батька, і матір, і сестру. Коли Грегор перетворився на комаху, батько влаштувався розсильним, щоб заробляти на прожиття. Весь час з моменту перетворення Грегора на комаху батько відкрито натякав на те, що син зіпсував їм життя, а найкращим виходом для всіх була б його смерть. Батько зовсім не намагався з'ясувати, що ж сталося з його сином, чи можна зарадити в цій ситуації. Він лише заганяв його кожного разу в кімнату. Та вже в перший день батько "пояснював матері й сестрі майнове становище сім'ї і перспективи на майбутнє". Виявилося, що родина роками егоїстично використовувала Грегора, поки він працював. Батько приховав справжній (не такий уже й поганий) фінансовий стан сім'ї після банкрутства задля свого "спокою на старості років". Сім'я на чолі з батьком байдуже сприйняла смерть Грегора.

Цитати: "Батько загрозливо стиснув кулак, немов бажаючи виштовхнути Грегора в його кімнату, потім нерішуче оглянув вітальню, закрив руками очі й заплакав, і могутні його груди стрясались", "він схопив правою рукою палицю керуючого, котру той разом зі шляпою та пальтом залишив на стільці, а лівою взяв зі столу велику газету і, тупотячи ногами, розмахуючи газетою та палкою, став заганяти Грегора до його кімнати. Ніякі прохання Грегора не допомогли, та й не розумів батько ніяких його прохань; як би смиренно Грегор не махав головою, батько тільки сильніше й сильніше тупотів ногами… Батько невблаганно наступав, викрикуючи, як дикун, шиплячі звуки… батьківська палка в будь-яку секунду могла нанести йому смертельний удар по спині чи по голові… Батько, видно, оцінив його добру волю і не тільки не заважав йому повертатися, але навіть здалеку направляв його рух кінчиком своєї палки. Якби тільки не це нестерпне шипіння батька! Від цього Грегор зовсім очманів", "батько із силою дав йому ззаду воістину рятівного тепер стусана, і Грегор, обливаючись кров'ю, влетів у свою кімнату", "Батько ж був хоч і здоровим, але старим, він уже п'ять років не працював і не дуже на себе сподівався; за ці п'ять років, що виявилися першими канікулами в його клопітному, але неуспішному житті, він дуже обрюзг і став тому досить важким на підйом", "Зараз він був досить-таки ставним; на ньому був строгий синій мундир із золотими гудзиками, які носять банківські розсильні; над високим тугим комірцем нависало товсте подвійне підборіддя; чорні очі дивилися з-під кущевидних брів уважно й жваво; звичайно скуйовджене сиве волосся було бездоганно зачесане на проділ і напомаджене. Він кинув на диван, дугою через усю кімнату, свій картуз із золотою монограмою якогось, очевидно, банку і, сховавши руки в кишені штанів, від чого фалди довгого його мундира відігнулися назад, рушив на Грегора з перекривленим від злості обличчям", "Грегор перелякано зупинився годі було тікати далі, бо ж батько надумав шпурляти в нього яблуками. Він напхав їх повні кишені з миски, що стояла на буфеті, і тепер кидав одне за одним, поки що не дуже прицілюючись".

Мати Грегора. Хворіла на астму, тому не працювала. Вдома не мала заняття, бо сім'я наймала слуг. Коли Грегор став комахою, мати не виявила бажання доглядати за ним, носити їжу, навіть не заходила подивитися. Спершу вона вірила, що син ще "повернеться" до них, тому не підтримувала ідею дочки забрати меблі з його кімнати. На словах мати демонструвала свою небайдужість до Грегора. Однак після перевтілення найбільше, на що вона спромоглася, – це не дала чоловікові вбити їхнього сина, в інші ж критичні моменти пані Замза просто малодушно непритомніє. Останнього вечора, коли Грегор найбільше потребував її підтримки, мати "міцно спала". Зрозумівши, що треба працювати, мати шила тонку білизну для магазину готового одягу.

Цитати: "Мати, не дивлячись на присутність керуючого (вона стояла тут з розпущеним ще з ночі, скуйовдженим волоссям), спочатку, стиснувши руки, поглянула на батька, а потім зробила два кроки до Грегора і повалилася, розкинувши довкруг себе спідниці, опустивши на груди лице, так що його зовсім не стало видно", "мати, котра, здавалося, зовсім заціпеніла, скочила раптом на ноги, широко розвела руками, розчепірила пальці, закричала: "Допоможіть! Допоможіть, ради бога!" — схилила голову, немов хотіла покраще роздивитися Грегора, однак замість цього безтямно відбігла назад; забула, що позаду неї стоїть накритий стіл; досягнувши його, вона, немов із розсіяності, поспішно на нього сіла і, здається, зовсім не помітила, що поруч з нею із перекинутого великого кофейника хлющить на килим кава", "Чи повинна була заробляти гроші стара мати, котра страждала астмою, важко пересувалася навіть по квартирі і через день, задихаючись, лежала на кушетці біля відчиненого вікна?", "Утім мати відносно скоро захотіла відвідати Грегора, але батько й сестра утримали її від цього – спочатку розумними поясненнями, які Грегор, дуже уважно вислухуючи, цілком схвалював. Пізніше утримувати її доводилося вже силою, і коли вона кричала: "Пустіть мене до Грегора, це ж мій нещасний син! Невже ви не розумієте, що я повинна піти до нього?" — Грегор думав, що, очевидно, і насправді було б добре, якби мати приходила до нього…"

Грета. Сімнадцятирічна сестра Грегора, яка вміла грати на скрипці. На початку твору батьки вважають її "пустою дівкою". Грета спершу взяла на себе "піклування" про Грегора, але згодом ці обов'язки переклали на служницю. У фіналі твору Грета переконувала батьків, що Грегора потрібно позбутися, хоч саме брат любив її найбільше і цінував її музичні вміння. Дівчина переконала батька, що "треба спробувати просто викинути з думки, що то Грегор". Позбувшись сина, батьки покладали на Грету великі надії, бо планували вдало видати її заміж.

Цитати: "коли сестра бувала в його кімнаті, йому доводилось чути лише зітхання та звернення до святих", "Тільки сестра залишилась усе-таки близькою Грегору; і оскільки вона на відміну від нього дуже любила музику й вразливо грала на скрипці, у Грегора була потаємна думка віддати її на майбутній рік до консерваторії, незважаючи на великі витрати…", "…у свої сімнадцять літ була ще дитиною і мала повне право жити так, як і досі, — вишукано одягатися, спати допізна, допомагати в господарстві, брати участь у якихось скромних розвагах і насамперед грати на скрипці", "він зрозумів, що вона все ще не сприймає і ніколи не зможе сприйняти його вигляду і що їй варто великих зусиль не втікати геть при вигляді навіть тієї невеликої частини його тіла, яка висувається з-під дивана".

Пан керуючий. Чоловік, який прийшов перевірити, чому Грегор не вийшов на роботу.