Ернест Сетон-Томпсон — Лобо – володар Курумпо (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1898 рік.

Автор. Ернест Сетон-Томпсон (1860-1946) – канадський письменник шотландського походження.

Тема. Зображення останніх днів життя грізного й розумного вовка.

Ідея. Заклик до співчуття й милосердя щодо тварин, до розуміння їхніх звичок і поведінки, до життя в гармонії та злагоді з природою; возвеличення мужності, мудрості і вірності дикої тварини.

Проблеми. Людина і природа; захист природи; беззахисність диких тварин перед людиною; боротьба за життя; право на життя.

Композиція і сюжет твору

Оповідання "Лобо – володар Курумпо" входить до збірки Е. Сетона-Томпсона "Дикі тварини, яких я знав". В основі оповідання "Лобо" лежить випадок, який трапився з письменником у 1893 році. Фітц Рандольф, один з його знайомих, запросив Сетона-Томпсона на свою ферму в Нью-Мексіко на полювання. Фермер запропонував досвідченому мисливцю угоду: Сетон-Томпсон мав поділитися своїм мисливським досвідом з місцевими ковбоями в обмін на шкури впольованих хижаків. Долина Курумпо вважалась одним із найкращих тваринницьких районів у штаті. А там, де багато худоби, водяться вовки. Найвідомішим ватажком зграї там був величезний вовк, надзвичайно розумний і сильний. Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра. Історія життя Лобо, розповідь про полювання на нього і є основою сюжету оповідання.

    Головний герой – вовк Лобо – сміливий і розумний. Страх перед його ватагою зростав настільки, що щороку винагорода за голову Лобо підвищувалася. Тому багато мисливців вирушало на пошуки ватажка, але нікому з них не пощастило, крім автора-розповідача. Постать дужої тварини, яка гідно прийняла свій програш, настільки вразила письменника, що після цього випадку він жодного разу не вистрелив у вовка. Саме про такі драматичні події і розповідав у своїх книжках письменник. Ці історії допомогли змінити ставлення Америки та й усього світу до дикої природи. Сетон-Томпсон робить своїх героїв-звірів персонажами зі складною психологією, які мають і неабиякий розум, і сильні почуття. Вони бояться невідомого і незрозумілого, думають, приймають рішення, помиляються, люблять і страждають, як і люди. Але водночас вони залишаються і поводяться як тварини, а не як люди у звіриній подобі, що трапляється в казках про тварин.

Експозиція. Опис Курумпо – скотарської округи, у якій хазяйнує вовча зграя на чолі з величезним старим Лобо. Разом з п'ятьма підлеглими Лобо наводить жах на скотарів, які прагнуть будь-що і якнайшвидше спекатися зграї. За голову Лобо призначено тисячу доларів. Техаський мисливець на ім'я Теннерей намагався вполювати Лобо, але його спроби не увінчалась успіхом. Ще двом мисливцям теж не повезло.

Зав'язка. Восени 1893 року рооповідач приїжджає до свого друга, фермера із Курумпо, щоб спробувати покласти край розбійницьким нападам зграї Лобо.

Розвиток дії. Розповідач вдається до отрути, бо йому бракує капканів. Кмітливий Лобо не ковтає жодної принади, а якось влаштовує напад на овечу отару. Роздобувши капкани, розповідач надіється з їхньою допомогою спіймати вовка, але хитрий Лобо уникає й капканів. Зрозумівши, що Бланка самиця, якій Лобо симпатизує, розповідач вигадує новий план. Бланка потрапляє у капкан, її використовують як приманку, бо Лобо всюди розшукує її.

Кульмінація. Натрапивши на слід Бланки, Лобо потрапляє у капкани, на яких була кров вовчиці.

Розв'язка. Два дні й дві ночі Лобо лежить прикутий. Його захоплюють живцем і везуть до табору. На світанку розповідач бачить, що вовк помер. Лобо кладуть у повітку, де лежить Бланка.