Серед стилістичних фігур бачимо і риторичне запитання (рядок 8: "Хто ж із безсмертних богів призвів їх до лютої сварки?") – Борис Тен зберіг його точно, так вводиться пояснення причин конфлікту, як і в оригіналі. Порівняння у цьому уривку ще не розгорнуті (вони будуть далі в поемі), але є пряме ототожнення гніву з силою, що "посилає душі героїв у Аїд і віддає тіла псам та птахам" – ця картина підкреслена перекладом виразно і страшно. Алітерація на звуки "п" в рядку 4–5 ("хижим лишив на поталу псам і птахам") привертає увагу до жорстокої долі загиблих – перекладач мимоволі зберіг цю звукову гру, подібну до грецької. Також простежується анафора: слово "Гнів" на початку першого рядка акцентує тему, а другий рядок починається повтором цієї думки ("Пагубний гнів, що лиха багато ахеям накоїв") – такий повторний початок підсилює основний мотив. Синтаксичний паралелізм помітний у будові перших рядків: рядки 3–4 побудовані як паралельні конструкції ("Душі ... послав до Аїду, ... їх самих лишив на поталу ..."), що додає перекладу ритмічності і виразності, точно відтворюючи оригінальну будову фрази. Отже, у перекладі Бориса Тена перші 16 рядків "Іліади" збережено всі основні художні засоби Гомера – епічні епітети, звертання до Музи, риторичні фігури, високий стиль. Це дозволяє українському читачеві відчути величний тон і багатство образів оригіналу, читаючи рідною мовою.