Ректор семінарії, абат Пірар, пройнявшись симпатією до здібного хлопця, стає його покровителем. Коли інтриги змушують Пірара залишити семінарію, він влаштовує Жульєна секретарем до свого друга – маркіза де Ла-Моля в Парижі . Сорель потрапляє у вищий світ і стикається з новими випробуваннями. У домі маркіза він заслужив довіру, сумлінно виконуючи обов'язки, і здобув прихильність доньки господаря, Матильди де Ла-Моль. Гордячка Матильда, знуджена світським життям, спершу бавиться з плебеєм, але згодом по-справжньому закохується . Між нею і Жульєном розгортається складна любовна гра, сповнена пристрасті та самолюбства. Зрештою Матильда погоджується стати його дружиною і повідомляє про свою вагітність . Маркіз де Ла-Моль, хоч і шокований, дає згоду на шлюб, надавши Жульєнові офіцерський чин для підняття його статусу . Кульмінація: Несподівано все руйнує лист від пані де Реналь, який на вимогу сповідника вона написала маркізу . У листі Луїза, введена в оману, звинувачує Жульєна в аморальності та корисливих намірах – ніби він спокусив її та Матильду задля кар'єри . Отримавши цю характеристику "чорного" Сореля, маркіз скасовує шлюб та виганяє секретаря . У нападі гніву й відчаю Жульєн мчить назад у Верьєр і в церкві стріляє в пані де Реналь, яка колись була його щирим коханням . Розв'язка: Луїза виживає, але Жульєна заарештовано. На суді він відкрито заявляє, що насправді його судять не за замах, а за те, що людина низького стану насмілилася стати на рівень аристократа . Вирок безжальний – смертна кара на гільйотині. Перед стратою Жульєн духовно перероджується: у в'язниці до нього приходить пані де Реналь, і герой, позбувшись честолюбних ілюзій, усвідомлює, що щиро кохав лише її одну . Він приймає смерть без страху, вважаючи, що досягнув усього можливого і що лише так збереже вірність собі. Матильда, уражена трагічним кінцем, здійснює свій романтичний ритуал над його могилою, а вірна пані де Реналь невдовзі помирає від горя . Таким чином, сюжет роману демонструє неминучість трагедії особистості, що кинула виклик суспільству: всі здобутки Жульєна обертаються втратами, і його висока душа гине, зіткнувшись з жорстокою реальністю.
Проблематика:
Роман порушує широкий спектр суспільних і морально-психологічних проблем:
• Конфлікт особистості і суспільства. Стендаль показує, що коли людина йде проти свого середовища і станових умов, її чекає трагічна доля. Жульєн, прагнучи вирватися зі свого низького стану, не знаходить собі місця ні "внизу" (де його ненавидять навіть рідні), ні "нагорі" (де його таланти не цінують через походження). Бунтівна особистість у таких умовах приречена на конфлікт і загибель, а не на творче самоствердження .
• Соціальна несправедливість і класова нерівність. Це одна з основних проблем роману. Талановитий простолюдин не може пробитися у вищий світ, хоч би якими розумними і здібними він був. Суспільство після Реставрації закрите для "низів", панують упередження за походженням і грошима . І навпаки, у середовищі простолюду герой теж чужий – його освіта і амбіції роблять його вигнанцем серед своїх . Стендаль цим критикує становий лад, що блокує вертикальну мобільність у суспільстві.
• Деградація (виродження) аристократії. Французька аристократія постає в романі як клас, що втрачает життєздатність. Нова талановита людина не допускається до правлячої еліти, а потомствені дворяни часто недостойні своїх привілеїв . Через це країна не розвивається – "старе" панує, душить "нове". Автор підкреслює, що талант і розум не передаються автоматично з титулом, тож суспільство, де при владі лише спадкова знать, приречене на застій.
• Проблема гордині та честолюбства. Невблаганний осуд суспільства – не єдина причина трагедії Жульєна. Власна пиха і амбіції героя теж відіграють фатальну роль . Сорель часто відштовхує від себе людей, зневажає тих, хто щиро до нього ставиться (той же Фуке чи пані де Реналь спочатку), бо засліплений прагненням до високого становища. Він добровільно обирає шлях лицемірства і обману (називає своїм учителем Тартюфа) , і це руйнує його здатність бути щасливим. Таким чином, Стендаль порушує питання про внутрішні моральні межі честолюбства: герой робить моральний компроміс із собою і зазнає поразки.
• Проблема освіти і виховання. Жульєн Сорель вирізняється освіченістю і тонкою натурою, але ці якості не приносять йому щастя. У провінційному середовищі його знання викликають лише глузування і ненависть(батько й брати вважають його ледарем-книжником), а в елітному товаристві – зверхність та підозри . Автор піднімає питання про розрив між інтелектуальним розвитком особистості і "темрявою" оточення. Також проблема стосується виховання молоді: Стендаль показує, як молодий герой опиняється без здорових моральних орієнтирів – церква і суспільство подають йому погані приклади, і зрештою система "виховує" лицеміра і бунтівника замість гармонійної особистості.
Примітки та корисна інформація:
• Історія створення: Роман було написано 1830 року (опубліковано 1831) і мав підзаголовок "Хроніка XIX століття", що вказує на намір автора дати широкий хронікальний зріз сучасної йому епохи . Сюжет частково заснований на реальних подіях: Стендаль використав матеріали судової хроніки справи Антуана Берте – сина коваля, який працював гувернером і вчинив замах на життя своєї коханки (за що був страчений у 1828 р.) . Ця життєва основа надала роману додаткової правдоподібності.
• Назва твору: "Червоне і чорне" традиційно інтерпретується як символічне протистояння.