А у великій мірі через те що таємно вірив – або можливо навіть не вірив, а тільки сподівався – що ортодоксальність О'Брайєна не була ідеальною. Щось у його обличчі казало про це неспростовно", "Вінстон ніколи не був цілком упевнений – навіть після того ранкового спалаху в очах все ще неможливо було визначити ким був О'Брайєн – другом чи ворогом", "Його суцільно кремезна статура височіла мов вежа над ними обома,а вираз його обличчя був все ще таким,що не піддається розшифровці. Він все ще чекав, якось суворо та непохитно, щоб Вінстон заговорив, але про що? Навіть зараз було цілком зрозуміло, що він був лише заклопотаним чоловіком який роздратовано гадав чому ж все таки його перервали".
Старший Брат. Лідер Партії, який зображений у творі лише на плакатах, грошах, в книгах, але, можливо, Старший Брат не існував у реальності та був вигаданою особою.
Цитати: "обличчя чоловіка приблизно сорока п'яти років, з масивними чорними вусами та привабливо суворими та прямими рисами обличчя", "На кожному поверсі, навпроти ліфтової шахти, зі стіни пильно дивився плакат з величезним обличчям. Це було одне з тих зображень, які створені так щоб очі невідривно слідкували за тобою куди б ти не пішов. ""СТАРШИЙ БРАТ НАГЛЯДАЄ ЗА ТОБОЮ" промовляв напис під зображенням", "…з іншого боку монети голова Старшого Брата. Навіть на монеті ці очі невідривно стежили за тобою. На монетах, на марках, на обкладинках книжок, на прапорах, на плакатах, на обгортках сигаретних пачок – усюди. Завжди ці очі наглядали за тобою та цей голос огортав тебе. Уві сні або ж у бадьорості, під час праці або ж їжі, всередині або ж назовні, у ванній або ж в ліжку – ніде не було рятунку. Ніщо не належало тобі за виключенням кількох кубічних сантиметрів всередині твого черепу", "У історії Партії, звісно, Старший Брат фігурував як вождь та вартівник Революції з найдавніших часів. Його звитяги поступово протискувалися у часі і ось вони вже сягали казкового світу сорокових та тридцятих років, де капіталісти у своїх дивацьких шапках-циліндрах ще роз'їжджали по вулицях Лондона…"
Тіллотсон. Колега Вінстона.
Цитати: "Вінстон зиркнув крізь залу. На іншому боці у кубікулі для листування маленький, педантичного вигляду, темнобородий чоловік на ім'я Тіллотсон працював з чеканною непохитністю, зі складеною на його колінах газетою та дуже близько присунувшись ротом до рупору мовоноту. Він мав вигляд людини, що намагається за будь-що зберегти у таємниці – між собою і телезахистом – усе що він скаже. Він підвів голову та подивився, і його окуляри стрільнули ворожим спалахом убік Вінстона. Вінстон заледве знав Тіллотсона і не мав жодного уявлення над чим саме він працює".
Еммануель Гольдштейн. Ворог Народу, якого показували всім під час Двох Хвилин Ненависті. Колись він був одним з вождів революції, але пізніше, за офіційною версією партії, зрадив її і втік за кордон. В Океанії вважали, що він створив таємне Братство, метою якого була боротьба з партією. Вважали, що Гольдштейн написав книгу "Теорія і практика олігархічного колективізму".
Цитати: "Гольдштейн був зрадником та віровідступником хто колись, дуже давно (проте наскільки давно ніхто не міг достеменно пригадати), був однією з визначних фігур Партії, майже на одному рівні зі Старшим Братом особисто, а згодом був викритий у контрреволюційній діяльності, і був засуджений на смерть, та містичним чином втік і випарувався. Програми Двох Хвилин Ненависті різнилися кожного дня, але не було жодної, де б Гольштейн не виконував головну роль. Він був первісним зрадником, найпершим опаганювачем чистоти Партії. Усі наступні злочини проти Партії, усі зради, акти саботажу, єресі, збочення, випливали прямісінько з його вчення. Десь там або деінде він все ще живий та ховається дотримуючись жорсткої конспірації: можливо десь за морем, під захистом його іноземних грошовитих хазяїв, можливо навіть – згідно час від часу виринаючих чуток – у якомусь потаємному місці власне у Океанії", "Це було видовжене єврейське обличчя, з великим пухнастим ореолом з сивого волосся та козлячою борідкою – розумне обличчя, а зараз якось ще й природньо паскудне з якоюсь старечою дурістю на тонкому носі, на кінчику якого було припасовано окуляри. Воно було схоже на овече, і голос також лунав мов овече блеяння. Гольдштейн вимовляв свою звичайну отруйну атаку на доктрини Партії – атаку настільки надмірно підкреслену, перебільшену та збочену, що навіть дитина це зрозуміла б, але таку ймовірнісно правдоподібну що виникало тривожне відчуття щодо людей, не таких розумних як ти сам, які б могли на це купитися. Він лаяв та паплюжив Старшого Брата, викривав диктатуру Партії, він вимагав негайного укладення миру з Євразією, він захищав свободу слова, свободу Преси, свободу зібрань, свободу думок, він істерично кричав про те що революцію зраджено – і все це швидкою багатоскладовою мовою, що була якоюсь пародією на зазубрений стиль промовців Партії і навіть включала слова з Новосуржу: більше слів з Новосуржу, насправді, ніж будь-який член Партії міг нормально використовувати у реальному житті", "Також пошепки розповідали історії про жахливу книгу, першоджерело усіх єресей, автором якої був Гольдштейн і яка таємно поширювалася по всіх усюдах. Це була книга без назви. Люди згадували її, якщо взагалі згадували, просто як КНИГА. Але дізнатись про все це можливо було лише з туманних пліток. Ані Братерство, ані КНИГА не були предметами розмови для будь-кого зі звичайних членів Партії, якщо існував шлях уникнути такої розмови".
Парсонс. Колега і сусід Вінстона. Був ідеальним членом партії – енергійний, працездатний, не схильний до міркувань, беззаперечно вірив всьому, чого навчала партія. Неймовірно дурний, але добродушний; дуже любив своїх дітей, хоч пізніше дочка здала його Поліції думок.
Цитати: "Парсонс був Вінстоновим колегою по роботі у Міністерстві Правди. Він був товстелезний, але дуже жвавий чолов'яга з паралізуючою тупістю, сповнений недоумкуватого ентузіазму – один з тих повністю беззаперечно відданих роботяг від яких, більше навіть ніж від Поліції Думок, залежала непохитність Партії. У тридцять п'ять років його неохоче виключили з Ліги Молоді, а перед вступом до Ліги Молоді він лишався у Шпигунах на рік довше ніж це дозволяв статут. У Міністерстві його було працевлаштовано на якусь другорядну посаду де його розумові здібності не були затребувані, але з іншого боку він був видатною фігурою у Спортивному Комітеті та в усіх інших комітетах що були залучені до організації суспільних піших маршів, спонтанних демонстрацій, кампаній з порятунку, та добровільної громадської активності взагалі", "Парсонс, сусід Вінстона що мешкав з ним на одному поверсі у будинку "Перемога", що дійсно торував шлях до них по заюрмленому приміщенні – був пузатий, коротконогий та товстий, середніх розмірів чоловік зі світлим волоссям та з обличчям схожим на жаб'яче. У свої тридцять п'ять років він вже мав хвилясті юрми жиру на шиї та тому що лишилось від талії, але його рухи були по-хлопчачи жвавими. Уся його зовнішність казала ніби про те, що перед вами маленький хлопчик переросток, який виріс настільки великим, що йому вже дозволили носити звичайний спецодяг дорослої людини, і було неможливо думати про нього окрім як про вдягнутого у сині шорти, сіру сорочку та червоний галстук Шпигунів. Уявляючи його подумки, завжди перед очима ставала картинка зі збитих колінок та закочених по лікоть рукавів, що оголяли пухкенькі передпліччя. Парсонс, насправді, постійно повертався до вдягання шортів коли піші марші, турпоходи або будь-яка інша фізична активність давали йому для цього привід".
Місіс Парсонс. Дружина Парсонса.
Цитати: "Знебарвлена, розчавлено пригніченого вигляду жінка з тонким волоссям та зморшкуватим обличчям стояла назовні", "Це була місіс Парсонс, дружина його сусіда по поверху. ("Місіс" це слово певною мірою не схвалювалося Партією – ти мав називати усіх "товариш" – але щодо деяких жінок ти використовуєш його інстинктивно.) Вона була жінкою приблизно тридцяти років, але виглядала набагато старшою. Складалося таке враження що у її зморшках на обличчі постійно знаходиться пил".
Саймі. Колега Вінстона, спеціаліст з Новосуржу (Новомови). Один з найбільш симпатичних для Вінстона людей. Саймі був філологом і працював над 11-м виданням словника Новосуржу.
Цитати: "друг Саймі, що працював у Відділі Досліджень. Можливо "друг" це не зовсім правильне слово. У наші дні ти не мав друзів, ти мав товаришів: але були деякі товариші чиє товариство було трохи приємніше ніж решти. Саймі був філологом, спеціалістом з Новосуржу. Фактично, він був одним з величезної команди експертів, що були залучені зараз до укладання Одинадцятого Видання Словника з Новосуржу. Він був крихітною істотою, навіть менший за Вінстона, з темним волоссям та з великими, випнутими очима, водночас скорботними та глузливими, які здавалося ретельно вивчають твоє обличчя доки він говорить до тебе", "У свій інтелектуальний триб, Саймі був уїдливо отруйним ортодоксом. Він міг говорити з відразливим зловтішним задоволенням про гелікоптерні рейди на ворожі селища, та суди і зізнання думкозлочинців, про страти у підвалах Міністерства Любові. Розмовляючи з ним здебільшого треба було уникати таких тем для розмов та нав'язувати йому, якщо це можливо, розмову про технічні особливості Новосуржу, у яких він був знаним авторитетом і які його дуже цікавили", "Він вірив у принципи Інгсоцу, він шанобливо поклонявся Старшому Брату, він тішився та святкував перемоги, він ненавидів єретиків, не тільки з щирою відкритістю а й з певного роду невгамовним фанатизмом, та згідно найновішої інформації, яка є недоступною звичайному члену Партії. Ореол сумнівної репутації завжди кружляв навколо нього. Він казав речі, які краще б лишилися несказаними, він читав забагато книжок, він часто відвідував Кафе Каштанове Дерево, зараз це місце було якимось чином зловісне та прокляте. Старі, дискредитовані лідери Партії зазвичай збиралися там перед тим як їх було остаточно зачищено", "Саймі випаровано.