Літературний рід: лірика;
Жанр: сонет (філософська лірика, любовна лірика);
Напрям, течія: англійський ренесанс, гуманізм;
Віршовий розмір: п'ятистопний ямб;
Римування: класична схема англійського (шекспірівського) сонета – АБАБ СДСД ЕФЕФ ГГ;
Строфа: три катрени та фінальний римований двовірш (англійський сонет);
Тема: оспівування істинного кохання, яке не залежить від часу, змін і труднощів;
Ідея: справжнє кохання непохитне та вічне, воно не піддається плину часу і не змінюється під впливом обставин;
Провідний мотив: незмінність справжнього кохання;
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Метафори: "Любов – це маяк, що світить крізь тумани" – образ незмінного почуття;
- Анафора: повторення "Любов – не..." підкреслює заперечення хибних уявлень про любов;
- Персоніфікація: "Час володіє рожевощокими й світлими" – уособлення часу як безжального судді;
- Антитеза: "Любов – не любов, коли вона міняється" – протиставлення справжнього і нестійкого почуття;
- Риторичні запитання: додають емоційної виразності й переконливості;
Образи та символічні значення:
- Любов як маяк – символ надійності та вірності;
- Час як невблаганна сила – підкреслює, що справжня любов не підвладна старінню й смерті;
- Зірка – орієнтир для кораблів, що символізує надію та істинність почуття.
Примітки та корисна інформація: Цей сонет є одним із найвідоміших віршів Шекспіра про кохання. Він стверджує, що справжня любов не слабшає з роками і не змінюється через зовнішні обставини. Це своєрідний гімн непохитності почуттів, який залишається актуальним у всі часи.