Збережемо наш скарб –
рідну мову
Знаю, звідки радість, щастя і пісні, —
Це, як сонце зранку у моїм вікні,
Це, як роси ніжно сяють на квітках,
На взеленених полях.
Це, як чути мови ніжнотонний плин,
Кожне слово дивне—сяєво перлин.
Із народам мови рідної красу,
Гордо у віки несу.
І немає сили і такого зла,
Щоб ця мова рідна в небуття пішла.
Ось тому-то вірою у моїм вікні
Сяють райдуги-пісні.
Мово наша рідна, пісня солов'я,
Мово українська, гордосте моя...
Кобзареву думу — вічний заповіт —
Чує неозорий світ.
О. Ющенко
Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: "Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід, почування".
Отже, мова — це наш всенародний скарб, її треба берегти, розмножувати і передавати нащадкам.
Постарайтесь сьогодні на уроці зрозуміти, запам'ятати різні версії походження мови, відомості з історії української мови. Прислухайтесь до мудрих слів письменників і поетів, любіть, визнайте нашу рідну мову.
Спробуйте уявити один день свого життя без мови: ось ви прокинулись, мовчки одягаєтесь, снідаєте, йдете до школи. А тут? Мовчазні учні походжають широкими коридорами – і ні з ким не сперечається, не розповідає про вчорашні пригоди... Стоїть мертва тиша.
Лунає дзвоник. Ви тихенько заходите в клас, сідаєте за парту. А що далі?
Підручник у вас немає, бо немає писемної мови. Вчитель мовчить.
Чи змогли б ви в таких умовах стати фармацевтом, акушером, медсестрою?
Отже, мова — найважливіший засіб спілкування. Життя без неї уявити неможливо, це "найбільше і найдорожче добро, кожного народу".
А коли з'явилась мова? У якого племені чи народу? Де? За яких обставин? Протягом віків вчені намагалися відповісти на ці питання.
У сиву давнину навіть проводилися жорстокі експерименти.
Так історик Геродот (VІ-V ст. до н.е.) розповідає, що єгипетський фараон Псамметих наказав тримати новонароджених дітей без спілкування з людьми, їм давали їжу, але з ними не розмовляли: фараон хотів дізнатися, яким буде перше слово, що вони вимовлять і дочекався. Це було щось схоже на "бекос" (діти пробелькотіли його, побачивши хліб). Фригійською мовою це буцім-то означало "Хліб". Фараон зробив висновок, що найдавнішою мовою є фригійська, а за нею з'явилась єгипетська.
Під впливом християнської релігії виникла думка; що першою мовою була давньоєврейська, а від неї походять всі інші. Адже, за Біблією, всі люди — нащадки Адама, а він розмовляє саме цією мовою.
Академік М.Я. Марр (XX ст.) висловив гіпотезу, що всі слова усіх мов походять з чотирьох складів: рош, бер, сал, йон. Хоча дуже швидко і сам від цієї версії відмовився. В 60-ті роки нашого сторіччя з'явилася думка про те, що людина запозичила звуки мови у тварини. Науковці вивчали "мову" бджіл, гусей, дельфінів, вовків, комах (наприклад, польових коників), порівнювали їх з людською.
Можливо, колись в майбутньому вчені зможуть відповісти на питання, як виникла мова, яка була першою, які звуки, слова з'явились спочатку, які — пізніше.
Але одне зрозуміло: мова виникла тоді, коли вже були племена, причому майже кожне плем'я мало свою мову. У сусідніх племен мови були ще близькими, але що далі одне від одного жили племена, тим більше відрізнялися їхні мови.
У Новій Гвінеї ще й до сьогодні збереглося близько 620 мов, в Індії — 845.
За свідченням Геродота, скіфські племена, що в давнину жили на землях України, розмовляли сімома мовами. Тому й з'явились в українській мові, як і в багатьох інших, різні слова, що називають одні й ті ж предмети.
Які чудесні барви у нашій рідній мові,
Які відтінки різні від Сейму аж по Сян!
У Києві говорять інакше, ніж у Львові, —
І чорногуз, і бусол, лелека і боцян...
Так наче називаєш різновиди лелек ти,
А це лиш різні назви, синонімічний ряд.
А є ще риси мови, що звуться діалекти:
Де говори місцеві на дещо інший лад.
На Київщині (в Липках) взуття зовуть обувка,
А огірок звичайний в Чернігові — гурок,
А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка,
І назви, і вимова різняться що не крок.
Д. Білоус
А які племена жили на території України?
Древляни, поляни, русичі...
Отже, наша мова успадкована від мов племен, що населяли Київську Русь.
Але ж коли вона виникла? Точної відповіді на це питання немає. В IX ст. було винайдено письмо, складена слов'янська азбука (Кирило і Мефодій були її авторами). Але володіли нею спочатку церковнослужителі. З'явилась писемна церковнослов'янська мова. За записами цією мовою ми можемо приблизно визначити, коли ж з'явилась українська мова — очевидно, ще до XI ст.
До нашого часу зберігся ізборник Святослава 1073 року, в якому зустрічаються українські слова, форми слів.
На стінах Софії Київської — відомого всьому світу собору— збереглися викарбувані церковнослов'янською мовою написи, де теж є свідчення існування української мови в XI ст.
Сучасна українська літературна мова остаточно склалася на початку XIX ст. Зачинателем її був І. Котляревський, а основоположником — Т. Шевченко.
Ще жива ти, Україно,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.
Квітла, мов лілея ніжна,
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідняцькій хаті
Та в мужицькій свиті,
Тож давайте, українці,
Мову поважати,
Що пройшла через тортури
Та залізні грати!
Що створила, наче долю,
Пісню калинову...
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Н. Колісниченко
В 10 статті першого розділу Конституції України записано: "Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України".
Українська мова поширена також в Білорусі, Росії (головним чином на Кубані, Дону, Далекому Сході], Молдові, Казахстані, Киргизстані, Польщі, Словаччині, Канаді. США, Аргентині, Бразилії, Австралії та інших країнах.
Загальна кількість носіїв української мови — більше 43 млн. чоловік.
Всього на землі налічується, за одними даними, приблизно 5 тис. мов, за іншими — близько 3 тисяч. Ними розмовляє далеко не однакова кількість людей: китайською мовою, наприклад, говорять понад 800 млн., російською 240 млн. Українська мова належить до слов'янської групи мов, яку традиційно ділять на східнослов'янські, західнослов'янські південнослов'янські. Наша рідна мова, російська та білоруська є східнослов'янськими.
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, —
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово — крик любові,
Сміх і радість немовляти —
Неповторне слово "Мати" —
Про життя найперше слово...
Друге слово — гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлій, —
Звук "Вітчизни" неповторний
І простий, і предковічний...
Ну, а третє слово — "Мила"
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна...
Перейшов усі світи я —
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов одна лиш ти є.
Ти велична і проста.
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово — пісня колискова.
Мово — матері уста.
І. Багряний
"В уяві моїй мова завжди живе поряд з піснею, сестрою її рідною, навічно злитими, здруженими уявляються мені як дві вільнокрилі птиці, — мова і пісня. Бо ж наша мова — як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні запахи рідної землі. А пісня — це найдобріша, найвиразніша мова".
П. Тичина
Вірші про українську мову
Українська мова
(Пам'яті Т.Г. Шевченка)
Діамант дорогий на дорозі лежав, —
Тим великим шляхом люд усякий минав.
І ніхто не пізнав діаманта того,
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палюче огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: "Відкіля нам сіє?"
Cамійленко В.
Мова – один з найдивовижніших скарбів, що людина створила за свою історію. Тому кожен народ береже і плекає свою мову, бо без мови немає народу.
Мова, слово такі ж необхідні людині, як хліб.
У стінах храмів і колиб
сіяє нам святково,
як сонце, випечений хліб
і виплекане слово.
І люблять люди з давнини,
як сонце незагасне
і свій духмяний хліб ясний,
і рідне слово красне.
Бо як запахне людям хліб,
їм тихо дзвонить колос,
і золотом сіяє сніп
під жайворонка голос
І мабуть, тому кожну мить
бешкетнику-харцизі
їх слово батьківське звучить
як заповідь у книзі,
цей сплав чудесній, золотий
з ядрисних зерен літер:
"Не кидай хліба, він — святий,
не кидай слів на вітер!"
Д. Білоус
Катерина Мотрич склала "Молитву до мови", в якій називає мову мудрою Берегинею українського народу.
Катерина Мотрич. Молитва до мови.
Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримача народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Людина, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа скверноти, злого духа виродження, злого духа ганьби. І висвячувала душі козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і божого знамення.
Мово моя! Дзвонково кринице на середохресній дорозі нашої долі.