Загинув так само максималістськи, як і жив, і мислив, і писав, — рятуючи пораненого друга, поета Миколу Отраду. І обидва були вбиті снайперською кулею ( 1, 8).
"Вічний творчий неспокій ніколи не покидав Копштейна", — згадував Степан Крижанівський ( 5 , 6 ). Це напрочуд ємна характеристика всієї постаті поета. Він належав до тієї мистецької генерації, яка могла бути запальною, некритичною, могла помилятися, приймати експресивні й несподівані рішення, могла служити фантомам і фантомним гаслам, але вона не вміла бути спокійною і жити в спокої.
А творчість – це і є неспокій. Безкінечний неспокій серця і душі.
Література
1. Копштейн Арон: Біобібліографічний покажчик. — Херсон, 2001.
2. Копштейн А. Джерело: Поезії. — К., 1937.
3. Копштейн Арон Йосипович // Українська літературна енциклопедія: В 5-ти т. — Т.2. — К., 1990. — С.563.
4. Копштейн А. Поезії. — К., 1955.
5. Крижанівський С. Арон Копштейн // Копштейн А. Поезії. — К., 1955. — С. 3 — 14.