Курсова робота
"Андрій Чайковський"
План
1. Життя і творчий шлях А. Чайковського
2. А. Чайковський у Коломиї.
3. Чайковські у спогадах сучасників та переказах.
Хронологія життя і літературної
діяльності Андрія Чайковського
1857, 15 травня — у Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця народився Андрій Якович Чайковський.
1850-і-1860-і рр. — після смерті батька переїхав у с. Гординя (біля Самбора), мешкав у бабусі.
— початкову освіту здобув під наглядом учителя церковної школи с. Гордині Теодора Присташа.
з 1869 — проживає в Самборі.
1869 — Андрій став учнем Самбірської гімназії (до вступу в гімназію його підготував Войцік Панек).
1870, 26 січня — отримав свідоцтво за перший клас.
1872 — у третьому класі гімназії став учасником таємного гуртка.
1875, січень — зустріч з Іваном Франком.
1877 — у восьмому класі гімназії став головою таємного гуртка "Студентська Громада".
1877, 30 січня — закінчив гімназію, отримав свідоцтво за восьмий клас.
1877 — вступив на філософський факультет Львівського університету, через нестатки залишив його і пішов до війська.
1878 — продовжив навчання на юридичному факультеті Львівського університету, очолив студентську організацію "Дружній лихвар".
1880 — навчався в університеті і підробляв у "Просвіті".
1882 — Чайковського мобілізували в австрійську армію для придушення герцеговинсько-боснійського визвольного руху.
— переїхав у м. Бережани на Тернопільщині, де працював адвокатом.
1884 — склав іспит і став адвокатом-оборонцем у карних справах.
1885 — початок плідної літературної праці; вихід у світ перших літературних творів "Вуйко", "Образ гонору", "Олюнька".
1886 — поява творів "В чужім гнізді", "Моя перша любов", "Бразильський гаразд", "Не піддавайся біді".
1887 — поява творів "Курателя", "Рекрут".
1890 — у Бережанах відкрив приватну адвокатську канцелярію.
1892 — у газеті "Діло" надруковано "Спомини з-перед десяти літ".
1895, 16 лютого — познайомився з Осипом Маковеєм.
1895, 26 березня — Іван Франко в листі привітав Андрія Чайковського з "літературним успіхом на писательськім полі".
1896 — невідомий священик під криптонімом Ю. Д. звинуватив Чайковського, що він у своїх творах "Олюнька", "В чужім гнізді" очорнив українське духовенство, на що письменник відповів словами ранньохристиянського богослова і філософа Блаженного Августина: "Коли правда є скандалом, то нехай буде скандал". 1902 — вихід у світ автобіографічної повісті "Своїми силами".
1906 — став членом антиалкогольного товариства "Відродження", пропагував тверезий спосіб життя.
1907 — український письменник Михайло Коцюбинський у листі до Андрія Чайковського написав: "...я поклонник Вашої музи".
1907 — вийшла повість "За сестрою".
1914 — повернувся до Самбора, де цього ж року з намови москвофілів
його заарештували і посадили до в'язниці.
1914 — звільнений з ув'язнення, отримав роботу адвоката.
1918, 1 листопада — 1919, 13 травня — працював самбірським повітовим комісаром (старостою) ЗУНР.
1919, травень — з сім'єю переїхав на постійне місце проживання в Коломию.
1920 — українська громада в м. Коломиї надала письменнику помешкання в Народному домі.
з 1924 — голова Товариства письменників і журналістів у Львові.
1927, жовтень — листувався з професором Іваном Огієнком.
1928, 21 грудня — у Львові Товариство письменників і журналістів вшанувало 40-ліття громадської праці і літературної діяльності Андрія Чайковського.
1929, 2 березня — урочистий вечір з нагоди 40-річчя літературної діяльності Андрія Чайковського в Коломиї.
1929 — у Коломиї видано виступ Дмитра Николишина "Андрій Чайковський. Ювилейний реферат".
1930 — видав книгу спогадів з часів боротьби за українську державність "Чорні рядки".
1934, 19 січня — у м. Львові Андрієві Чайковському зроблено операцію.
1934, 17 вересня — родина Чайковських відсвяткувала золоте весілля Андрія та Наталії.
1935, 2 червня — після тривалої хвороби на 78 році життя в Коломиї помер Андрій Чайковський.
1935, 4 червня — поховано Андрія Чайковського на коломийському цвинтарі поблизу церкви Благовіщення.
1958 — уперше за роки Радянської влади львівське видавництво "Каменяр" видало збірку творів Андрія Чайковського "За сестрою" (післямова Ю. Мельничука).
1966 — видавництво "Каменяр" здійснило нове видання творів А. Чайковського під назвою "Олюнька".
1992 — видавництво "Червона калина" у Львові започаткувало вихід у світ восьмитомного зібрання творів Андрія Чайковського, видано п'ять томів.
1994 — у день Незалежності у м. Самборі на Львівщині відкрито пам'ятник Андрієві Чайковському (автори — львівський скульптор Петро Дзиндра, архітектор Олесь Ярема, каменотес Степан Одноліт).
1994 — створено Львівський фонд Андрія Чайковського, голова фонду — Богдан Якимович.
Вступ
На карті літературного неба з'явилась ще одна маленька зоря — місто Коломия, осяяне славою Андрія Чайковського. Світилась вона впевнено і довго. Світить і тепер — крізь час і простір. Здавалося б, минуло... А залишилось щось особливе — пам'ять. Відкинувши величні та скороминущі події з життя цієї непересічної людини, бачимо його душу, його біль і переживання. Адже Андрій Чайковський — не просто Людина. Він — яскрава зірка, приклад для інших. Приклад людяності, високого духовного лету і дару від Бога.
Мало є таких досліджень, які б сміливо і справді зірково висвітлили життя видатної людини насамперед як особистості, а вже потім — як митця, діяча літератури, творителя текстів. Олі Мандзюк удалося це зробити в своїй дослідницькій роботі, представленій на розсуд журі конкурсу "Славетні українці". Творчий підхід і володіння достатньою кількістю матеріалу зробили цю працю кращою серед кращих. То велике вміння розкодувати характер письменника, подати його людські риси через біографічні події, подивитись по-новому на вже досліджені речі.
На небесному обширі народжуються сузір'я — суцвіття зодіакального циклу, за яким земні обивателі пророкують собі долю, сподіваються на удачу, визначають, яким шляхом іти далі. Однією з тих численних зірочок є Коломия, а її світлом — Андрій Чайковський.
Якщо ви одного разу вийдете під склепіння вечірнього неба, побачите там найменшу зірочку в суцвітті — будьте певні: це зоря нашої літератури, нашої духовної потуги, нашого часу і простору у безмежжі космосу. Коломия — Космос — Чайковський — Україна... Цей ряд завжди можна продовжити до безмежжя, коли лет стає вільним, невимушеним, тривалим і піднесено-світлим, а потім перетворюється на згусток чистої, світлої думки.
Нехай цей лет буде благословенний всесильною Божою ласкою. Нехай сіє у людські голови зоресяйні зерна знань, добра і незмінної віри в те, що є у космосі зоря Вкраїна.
Український історик, правозахисник, дисидент, в'язень більшовицьких таборів В. Мороз у книзі "Серед снігів" пише: "Для нас уже стало традиційним нарікати на свою слабість. Насправді ж Україна показала унікальний приклад сили. Інші народи в наших умовах давно зникли, стали Провансом. А ми — витримали! Яка ще заборонена мова дала таку багату літературу!"[4]
Одне з найпочесніших місць у цій багатостраждальній літературі посідає Андрій Якович Чайковський, який поставив перед собою завдання посвятити свою творчу працю повістям з якоїсь історичної доби рідного народу, маючи на увазі виховання молодих поколінь у любові до своєї країни, до її історії. Чи знайдемо ми в світовому літературному процесі ще такого письменника?..
Життя письменника склалося так, що йому з сім'єю довелося мешкати в декількох містах Галичини. Андрій Чайковський в юності.
Бережани на Тернопільщині, Самбір і Сколе — на Львівщині, Рогатин, Коломия — на Станіславщині... Ось ті куточки галицької землі, що надавали письменникові — активному громадсько-культурному діячеві, захиснику прав знедоленого селянства — снаги, енергії, віри в майбутнє українського народу.
Останні шістнадцять років життя родини Чайковських минули в чарівному покутському містечку над Прутом — Коломиї.
Весна 1919 року... Травень... Галицька армія не витримує наступу противника. Польсько-український фронт провалюється. Всім активним діячам культурно-освітнього життя, учасникам національно-визвольних змагань терміново доводиться евакуюватися. Передова галицька інтелігенція переїжджає в місця, де ще вирує український дух, звучить рідне слово. Чайковські вибирають Коломию.
Дуже тяжко було родині письменника розставатися з Самбором, де з 1 листопада 1918 року Андрій Якович працював повітовим комісаром (старостою) ЗУНР. Цікава адвокатська робота, зустрічі з провідними культурно-освітніми діячами, участь у політичних справах національно-визвольних змагань плекали в серці Андрія Чайковського надію, що містечко Самбір стане постійним місцем проживання. Однак життя розпорядилося інакше.
Андрій Якович Чайковський — свідомий українець. Він — член Українського національно-демократичного об'єднання, з 1917 р. по 1919 р. — активний учасник соціально-національних змагань, один з перших керівників оборони Львова від нападу польсько-шляхетських легіонів, активний діяч проголошеної у Львові в листопаді 1918 року Західноукраїнської Народної Республіки.
Сам письменник вірив у майбутнє української держави, події 1919 року вважав за національну катастрофу. У своїх споминах він писав, що по приїзді в Коломию відчував "стан найстрашнішої депресії": "Я був близьким божевілля, і лиш якесь чудо, що я не наложив на себе руки з відчаю, щоби покінчити свої страшні душевні муки" [1]. Андрій Чайковський з дітьми.
В Коломию Чайковські переселились великою сім'єю (десять осіб). Вони найняли приватне помешкання на вулиці Падеревського. Сім'я була в дуже тяжкому становищі: без домашніх речей, грошей, роботи. Згодом главі сім'ї було дозволено відкрити адвокатську канцелярію. "Але й тоді, — згадував син письменника Микола Чайковський, — він, видатний на всю Галичину адвокат (з тридцятилітнім стажем) приймав своїх перших клієнтів у невеличкій кімнаті, яку йому відступив місцевий голяр за своїм "салоном"; там батько сидів і, очікуючи відвідувачів, гірко плакав..."[6].
Мабуть, долею вже так закодовано, що саме в цей складний життєвий момент появляються нові непередбачені випробування: 24 травня 1919 року румунські війська вступили в Коломию.