Де саме, в яких конкретно ситуаціях, вона проявляє гідність? А твердість духу? А здатність на самопожертву? Про що це свідчить? Як ставиться Меланка до питання дівочої цноти? Чиє її погляди застарілими?
Після такої роботи переходимо до другої сюжетної лінії. Найголовніше у цьому випадку — не збитися на переказ тексту й передчасно не взятися за аналіз образів головних героїв. Пропонуємо такі запитання:
— Чим зумовлений конфлікт між Подолом і Горою? Чи вдалим є акцентування автора на просторовому аспекті "верх — низ"?
— Розкажіть про одного з ремісників (крім Івана Свічки), який вам у творі найбільше імпонує. Чим саме він подобається?
— Магдебурзьке право передбачало, що обраний війт міг перебувати на цій посаді до смерті. З якої причини кияни вирішили скинути з посади Шавулу? Чи правильний був їхній присуд? Чому? Як ставитеся до Шавули ви особисто? Який вчинок ви вважаєте остаточним моральним падінням цієї людини? Чому?
— Як ви вважаєте, чи виконуватиме Свічка обов'язок війта краще від свого попередника? Доведіть це, використовуючи цитати на підтвердження своєї правоти.
— Чи можна назвати вторгнення представників влади на весілля й арешт нареченого своєрідним каталізатором, який прискорив події? Чому кияни так обурилися з приводу оскверненого весілля?
— У творі звучать лозунги: "За Свіччине весілля!", "За світло і за волю!", "До помсти всі! До волі! До борні!" Чи вбачаєте ви у цих лозунгах поступове згуртування громади, все більше усвідомлення нею своїх прав?
— У тексті твору можна помітити символи: свічка, світло, вогонь пожежі. На основі змісту драми прокоментуйте значення кожного з цих символів. Чи відчувається їх градація?
— Проаналізуйте характери і вчинки воєводи, Кезгайла, Ольшанського. Уявіть, ще це живі люди, а не літературні персонажі. Яке ваше враження від них? Чи подобаються вам їхній світогляд, мораль, ставлення до закону, поняття честі й гідності? Чи хотіли би ви таких людей мати родичами або друзями? Чи маємо право твердити, що це суто негативні персонажі, чи є у цих образах риси і вчинки, які заслуговують схвалення і розкривають нам персонажів з кращої сторони?
У доробку Івана Кочерги драматична поема "Ярослав Мудрий" — найдовершеніша з усіх. Більше того, саме в цьому творі автор вперше звернувся до реального політичного діяча, дійсної історичної особи. Задумувалася вона ще перед війною, але була закінчена вже у звільненому Києві в 1944 році, хоч остаточний варіант датований 1946 роком. Як і кожен високохудожній твір у тоталітарному суспільстві, ця драма, а з нею і автор, мусили пройти свою Голгофу. Лесь Танюк у спогадах про талановитого актора Мар'яна Крушельницького подає факти, які стосуються й постановки цієї п'єси: "Свого часу його теж звинувачували в націоналізмі, одного разу за "Ярослава Мудрого" Кочерги, до прем'єри якого виготовлено було "жовто-блакитну" афішу — на тлі блакитного неба старозавітною кирилицею — жовтим кольором! — літери (не пригадую, може, й навпаки, блакитним по жовтому?). Він розповідав про це з гумором ("Зазначено було, то це проповідь національної виїмковості!"), проте виставу київські монстри справді ледве не заборонили. Війна пішла виставі на користь — хтось комусь підказав, що Ярослав Мудрий — образ во славу великого вождя, — і постановку шевченківців через Москву вмить відзначено — всупереч Києву! — Сталінською премією; "із грязі в князі" — несповідимі шляхи Твої, Господи!.. Отак воно й тривало — то холодний душ, то гарячий, а чоловік робив собі свою справу, і робив міцно, як господар хату, — не стільки для себе, скільки для нащадків".
Першопоштовхом до написання високопатріотичного твору в роки війни послужив не тільки негласний дозвіл Сталіна на створення художніх полотен, які виховують захисників рідної землі. Річ у тому, що І.Кочерга знав, що ідеологи фашизму старалися науково обґрунтовано пояснити свої посягання насамперед на територію колишньої Київської Русі. І якщо до слов'ян вони ставилися як до людей нижчого ґатунку, які можуть бути використані виключно як робоча сила, то право на "життєвий простір" в Україні для німців як представників вищої раси аргументували так званою "варязькою теорією", за якою правителями Київської Русі були представники нордичних, а значить, арійських племен: засновниками держави нібито стали варяги під проводом Рюрика та його братів Синеуса і Трувора, які князювали спочатку в Новгороді, а далі недолугими русичами були запрошені на княжий престол й у Київ. Та в дійсності Київська Русь як централізована держава утворилася ще у IX столітті, а варягами руські князі час від часу як воїнами-найманцями поповнювали свої дружини. Ті ж князі, які за походженням дійсно були нордами, у слов'янських умовах асимілювалися і під тиском демократичних устроїв міст (те ж новгородське чи київське віче) правили за споконвічними місцевими законами.
Ярослав Мудрий — цікава й складна постать у нашій історії. В його характері в монолітний сплав злилися, здавалося б, несумісні риси характеру й уподобання: перед нами жорстокий войовник і мудрий книголюб, творець правових законів і братовбивця, ніжний батько і "тесть Європи", який силою видавав своїх дочок, за кого вирішив, щоб родинними стосунками з правителями ворогуючих з Київською Руссю держав зробити союзників.
Дія у творі відбувається в чітко окреслений час: з 1030 до 1036. У драмі діють історичні постаті, яким приділено особливу увагу, й вигадані, другорядні, менш яскраві, але від цього аж ніяк не зайві, бо відтворюють тло часу, історичну епоху. Сам автор зазначав, що деякі історичні події мусив переставити місцями або трактувати зі своєї точки зору, але порушень історичної правди небагато й допущені вони тільки з метою користі самому творові: Єлизавета з Гаральдом одружилася у 1044 році, а в час нападу на Київ половців князя тут не було, він якраз перебував у Новгороді (якщо вчитель чи учні мають бажання про це довідатися докладніше, хай перечитають передмову 1.Кочерги до "Ярослава Мудрого")
Перед тим, як розпочати аналіз композиції та сюжету твору, треба ще раз пояснити учням, що таке драматична поема. Це переважно невелика за розмірами віршована п'єса в якій є драматичне, епічне й ліричне розкриття теми. Виклад матеріалу в такому творі відзначається стислістю. Вся увага автора (а значить, і читачів або глядачів) зосереджується на розкритті якогось одного конфлікту, всі сюжетні лінії сходяться в одній точці, пересікаються на образі головного героя. З цієї причини історичну драму "Ярослав Мудрий" І.Кочерги ще називають монодрамою. Як підкреслював сам автор, п'єса була задумана як історична трагедія. У ній є кілька невеличких сюжетних ліній. Складається п'єса із п'яти дій, кожна з яких має поетичну назву: "Сокіл", "Закон і благодать", "Квітневий сніг", "Каменщик і князь", "Гуслі і меч". Від картини до картини зростає інтрига в драмі, але виклад матеріалу залишається пропорційним і відзначається стислістю й лаконізмом.
Для кращого розуміння образу Ярослава Мудрого учням потрібно поставити ряд проблемних запитань:
— З якої причини князь так часто вживає біблійний афоризм "Раніш закон, а потім благодать"? Чи свідчить це про те, що для Ярослава слова "мушу" і треба" важливіші від "хочу"? Якщо так, то чому?
— Самому Ярославові не подобається його прізвисько Мудрий. Яка причина цього: князь вважає, що це ім'я вигадали підлабузники, думає, що недостойний такого високого імені, є надто скромною людиною? Коли Ярослав змінює свою думку про власне прізвище і чому? Зачитайте цитату.
— Що ви знаєте про шлях цього князя до київського престолу? Згадайте, будучи правителем у Новгороді, Ярослав йде з військом на Київ, щоб відібрати в рідного батька престол. Яка головна причина такого вчинку сина? Як ви думаєте, на чиїй стороні правда — на стороні Коснятина чи на стороні Ярослава? Прочитайте монолог Ярослава про те, що й Святополка назвали б Мудрим, а його Окаянним, якби фортуна поміняла ставлення до обранця. Чи дійсно це так?
— Ярослав наказує колишнього друга й помічника Коснятина ув'язнити, а потім віддає наказ його взагалі знищити. Чому? Боїться, щоб Коснятин не розповів усім про колишнє боягузтво Ярослава, коли він, розбитий Болеславом, готовий був тікати світ за очі? Викриє ще якісь недобрі справи князя? Тому що користолюбний Коснятин вирішив відірвати від Київської Русі Новгород й самому правити в ньому? Тому що Коснятин сіє міжусобиці й підриває могутність держави?
— Ярослав уклав звід законів, за якими зло повинно бути покаране за принципом : "Зуб за зуб, око — за око, смерть — за смерть." За вбивство киянина варяг Турвальд, який посягнув на честь Милуші й убив її брата, повинен був бути скараний на смерть. Князь вирішує за краще, щоб воїн-найманець сплатив вирy — грошовий штраф родичам убитого. Ми прекрасно розуміємо, що вища міра для варяга у цьому випадку була недоцільна з тієї точки зору, що соратники розпочали б у Києві різню, що привело б до великих людських жертв. Коли ж Журейко убиває варяга, то теж за законом "Руської правди"(збірника законів) заслуговує смерті. Чому Ярослав дає можливість йому втекти? Чи розуміє, що Журейкова помста справедлива?
— Історія свідчить, що троє синів Ярослава одружилися з європейськими принцесами, а три дочки стали відповідно дружинами французького, угорського та норвезького королів. Як ставиться Ярослав до своїх дочок у драмі? Скільки їх вивів Кочерга? Чим подібні між собою Анна та Єлизавета і чим відрізняються? Котру з них більше любить мати? А батько? Чи бажає їм Ярослав сімейного щастя? При якій умові обіцяє одружити Єлизавету з Гаральдом? Про що це свідчить: про черствість душі батька чи про переважання рішень державника над рішеннями люблячого родича? Чи схвалює вчинки Ярослава Мудрого простолюдин Людомир, кажучи: "Але в князів потреби, бач, не ті... Хоч доньку жаль, але пильнуй державу"?
— Які стосунки між Ярославом та Інгігердою? Чи спадає вам на думку, що колись, можливо, князь пожертвував своїм щастям заради щастя держави й одружився з дочкою конунга1 Швеції, щоб мати впливового союзника? Як ви розцінюєте таку гіпотезу? Про що свідчить задуманий княгинею переворот? Чому Ярослав зважується відправити дружину в монастир? Як свідчить історія, багато князів і високопоставлених осіб відправляли своїх дружин (згадайте Гільду із "Свіччиного весілля") у монастир, щоб таким чином звільнитися від попереднього шлюбу.