От що мою душу розриває! от що моє серце розшарпує!" Так говорить Кармалюк до матерів, перед тим як почати боротьбу з панством. "Вони затуляють світ бідному чоловіку", — гнівно кидає він, дивлячись на панські палаци. "Я не зношу людського лиха і вбожества! Я мушу тому запобігти!" – палко, рішуче каже він дружині. А за якийсь час люди почули його пісню – заклик до боротьби з багачами. "І найшлися поміж людьми, що ізригалися на цей клич і зупинялись, чигаючи наче доброго спасенного суду, несподіваного, жаданого визволення".
Не одинак-бунтар, а народний ватажок, борець проти кріпосницької системи, славний син українського народу – таким постає образ Кармалюка з повісті Марка Вовчка.
В показі боротьби Кармалюка з панством, письменниця висловила мрії і сподівання на своє визволення. В трактовці Марка Вовчка Кармалюк виходить з рамок історичного часу, коли він жив та боровся, і виростає в легендарного народного богатиря – виразника прагнень трудящих мас і захисника їх інтересів. Не випадково наприкінці повісті, розповівши про те, як Кармелюк знову був схоплений панами і засланий, автор каже: "Його гнали усе далі та далі, а вони, зоставшися, тяжче та тяжче заробляли та... дожидали". Приходу Кармалюка, — тобто мужнього і сміливого ватажка, чекали не тільки покріпачені маси в дореформений період, але й спролетаризовані селяни, наймити, трудящі маси України в той час, коли писалася повість.
Боротися проти неволі – рабства – так розуміла своє завдання письменниця. Цій благородній справі служили її кращі твори, і в цьому її безсмертна заслуга.