Це вже не персоніфіковані "обставини", а особистості з індивідуальною психологією. Як і в попередні роки, поет створює образи "праведників", в яких втілює свій етичний ідеал життя "по правді". Таким є образ "праведного" Максима ("Москалева криниця"), який бачить своє призначення на землі в тому, щоб творити добро людям. Таким є один з найпривабливіших жіночих образів Шевченка — героїні поеми "Якби тобі довелося", яка пішла в Сибір за хлопцем, що врятував її від панича-гвалтівника. Таким є образ Петруся з однойменної поеми, який взяв на себе провину своєї коханки-генеральші. Майже всі Шевченкові позитивні герої — безвинні жертви суспільного ладу. І не тільки жертви, а й месники й протестанти. Кріпачка Марина зарізала пана ("Марина"). Хлопець-кріпак заколов вилами панича-гвалтівника ("Якби тобі довелося"). Народним месником стає герой поеми "Варнак". Соціально активних героїв поет знаходить тепер не тільки в минулому України, а й у тогочасній дійсності. Те, що його герої з народу типу Варнака й Марини — стихійні протестанти, відповідало рівневі суспільної свідомості мас тієї доби.
У 1852-1857 рр. y Новопетровському укріпленні Шевченко написав російською мовою ряд повістей, з яких збереглося дев'ять — "Наймичка", "Варнак", "Княгиня", "Музыкант", "Несчастный", "Капитанша", "Близнецы", "Художник", "Прогулка с удовольствием и не без морали". Втрачено текст "Повести о безродном Петрусе". За словами Шевченка, він написав їх близько двадцяти.
Конкретний зміст революційних поезій Шевченка останніх років життя визначала насамперед боротьба революційної демократії за розв'язання селянського питання в інтересах народу.
Ось характерна для Шевченка медитація, якою завершується вірш "О люди! люди небораки!":
Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце стане
І осквернену землю спалить (2, 411).
Ці рядки характерні для Шевченка експресивним стилем, "вибуховістю" переживання ліричного "моменту", так і драматизмом поетичної думки, породженої спостереженням і осмисленням суперечностей буття тогочасного суспільства.
2