Й далі у книжці "З порога смерті" зазначається: "Після трусу на квартирі 27 червня 1938 р. Божка заарештували" ( 5 , 69).
Важко уявити, що пережив письменник, перебуваючи під арештом. Слідство (у фіктивній справі) тривало дуже довго — понад 10 місяців. Строк утримання письменника продовжували вісім разів. На першому ж допиті він визнав себе винним ( 5, 69). Проте на судовому процесі, що відбувся 29 — 30 травня 1939 року (варто зауважити: судили швидко, поспішали), С.Божко відмовився від своїх показань. У своєму слові на суді митець пояснив це так: "На попередньому слідстві я дав неправдиві показання, вважав, що радянській розвідці такі показання потрібні як перевірка підозрілих людей. Всі протоколи допитів під час слідства слідчий редагував сам, а я підписував" ( 5 , 70). Особливо ж вражає таке зізнання відомого письменника: "До мене слідчий застосовував методи фізичного впливу, і я змушений був давати вигадані показання. Тепер, на суді, від даних мною показань відмовляюся" ( 5 , 70).
Це була мужня заява і, можливо, саме вона вберегла життя С.Божкові. Після неї було проведено додаткове слідство, під час якого письменник стійко відкидав усі звинувачення.
Не в традиціях тоталітарної системи, тоталітарної психології визнавати себе винною (можливо, це і є одна з атрибутивних рис тоталітарної чи неототалітарної свідомості), і тому Особливою нарадою при НКВС СРСР Саву Божка було засуджено на 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі ( 5, 70). Покарання письменник відбував у м.Ухті до 1942 року.
Під час війни він добровільно став рядовим і проходив воєнну службу в дивізійній та фронтовій газетах. Після війни певний час письменник працював у херсонській обласній газеті "Наддніпрянська правда".
Помер С.Божко у 46 років. Це трапилося 27 квітня 1947 року. Поховано його на "малій батьківщині", у селі Крутоярівці.
Лише через тринадцять років, 24 серпня 1960 року, рішенням Президії Херсонського обласного суду вирок Особливої наради при НКВС СРСР було скасовано, а справу письменника припинено з однозначним формулюванням: "за відсутністю складу злочину" ( 5 , 70).
Саву Божка без перебільшення можна назвати потужною величиною в українському літературному русі 20-х років ХХ століття. За десять років наполегливої та практично безупинної письменницької діяльності він зробив стільки, що можна сміливо говорити про його художній феномен.
Центральним у його різноаспектній творчості став роман "В степах", що є не тільки важливим твором для мистецького розвою С.Божка, не тільки кульмінацією його творчої діяльності, але й вагомим здобутком української літератури, насамперед прози помежів’я 20 – 30-х років ХХ століття. Втім, це й закономірно, тому що С.Божко й писав роман як, можливо, головний або, принаймні, етапний для себе твір.
"В степах" є непересічним (за концептуальними акцентами, художнім втіленням) романом. До певної міри це унікальний в українській літературі твір, у якому знайдено й розгорнуто такий художньо-образний кут зору на українську дійсність, що й нині надає йому рис самобутнього, яскравого й актуального явища в національній художній культурі.
Роман Сави Божка ще у період своєї публікації став резонансною літературною подією, був поміченим у всеукраїнській пресі чималою низкою загалом досить прихильних рецензій. А.Ковтуненко відзначає, що їх було близько двадцяти й що вони з’явилися у таких помітних виданнях, як "Літературна газета", часописи "Червоний шлях", "Життя й революція", "Молодняк" тощо ( 6 , 4).
Перших критиків твору приваблювали передусім його зовнішні, найбільш очевидні характеристики – широта охоплення життєвого матеріалу, історико-культурна масштабність, звернення до виробничого та економічного аспектів, ієрархічність характерів, зображення різних соціально-духовних прошарків, надзвичайність обсягу, невимушеність сприйняття. Так, один із дослідників давав роману "В степах" загальну характеристику, наголошуючи на таких акцентах: "Більшість типів і ситуацій, поданих автором у різних планах — економічні колізії, соціальні процеси, соціально-побутові картини, індивідуальні історії — художньо розроблені автором досить глибоко і, самі по собі являючи цікаві й влучні художні картини, сприяють тому, що роман, незважаючи на свій великий розмір, що є, здається, рекордним у всій нашій літературі, читається досить легко й залишає цільне художнє враження й тому матиме безперечний успіх у читача" ( 6, 13).
Особливо ж часто сучасники твору виділяли його історичну інформативність, деталізовану історико-соціальну основу, що "давало підставу критикам 20 – 30-х років визначати твір як історико-художній, а його автора вважати першим творцем історичного роману в українській літературі" ( 6 , 4).
І все ж, незважаючи на окремі високі оцінки, роман С.Божка не зустрів проникливого художньо-естетичного аналізу і, скоріш за все, у період домінування спрощено соціологізованої естетики був приреченим на те, щоб чекати на зміну не тільки ідеологічної доби, але і якості літературознавчого мислення.
Не мав роман адекватної оцінки й на хвилі реставрування національних художньо-культурних цінностей, що прийшлася на другу половину 80-х — 90-ті роки ХХ століття. У його трактуванні продовжували превалювати соціальні та історіографічні моменти, що притлумлювали вагу й значення філософських, культурологічних, оригінальних концептуальних та композиційно-структурних особливостей твору ( 6 ). Він так і залишається гордою скелею серед мистецьких подій доби "українського Відродження", скелею, до якої ґрунтовно не підступали літературознавці, критики, соціомислителі. ( А скільки ж ще таких скель, оаз, вершин в українській художній культурі! Перерахувати їх не легше, ніж дослідити.)
"В степах" — це роман про соціальні й психологічні реформи, про форсований, надзвичайно динамічний період у розвитку суспільства, про шлях і здійснення реформ в Україні на межі ХIХ — ХХ століть; це роман про усталене й нове життя, про особистісну й громадську психологію під час реформувань, про широкий спектр людських ставлень до реформаторських нововведень, про конфлікти й зіткнення, інколи дуже гострі, болючі, що неминуче стаються у процесі великої реформації. Це твір про той період у житті суспільства, народу, нації, коли все навколо підлягає змінам і замінам, загостренню й конфліктизації, посиленню радикалістської психології та радикальних виявів.
Основним у романі є те, що детально й різноаспектно зображуються зміни у якості й формах життя: зміни у стосунках, етичних нормах, соціальних пріоритетах, індивідуальній та суспільній психології, світоглядних цінностях. Письменник сценою за сценою, розділ за розділом показує, як все — свідомість, мораль, культура, традиції, економіка стає іншим.
"В степах" – це романна панорама українського буття ХIХ — початку ХХ століть, що зображує народні явища, національну ментальність, колорит національного життя й динаміку суспільних та психологічних тенденцій в Україні. Основний художній час охоплює межу століть, проте автором і його персонажами постійно здійснюється екскурс у недавні та більш віддалені події, що й давало підстави говорити про історичний характер твору.
Серед дійових осіб роману — різні верстви української громади: селяни, чабани, управитель маєтку, землевласники, господарі-реформатори, священик, купці, підприємці, робітники, заробітчани, шахтарі, соціал-демократи тощо.
У творі змальовано чабанське життя, його традиції та специфіка, зображено українське село за часів панщини та у пореформений період, розвиток шахтарської справи, урбанізації, революційного процесу, виведено різні характери, психології, долі.
"В степах" — це твір, до якого дуже влучно підходить поняття "полотно". Це достеменне художнє полотно, у просторово-часових зв’язках якого взаємопов’язано повсякденні й визначальні, малопомітні й непересічні вияви, явища. У ньому все тісно переплетено: побутові події й соціально-політичні реалії, інтимне, навіть інтимно-біологічне начало й виробничо-економічні тенденції, буття природи й полемічні діалоги, сутички різних за соціальним статусом персонажів. У ньому є ознаки соціального, побутового, етнографічного, інтимного й полемічного роману.
Сава Божко за письменницькою природою є епіком. Він епічно розгортає дію, епічно показує психологічний стан персонажа, епічно будує епізоди, картини та змальовує народні обряди, звичаї, епічно зображує пейзаж та пейзажні сюжети, епічно виводить конфлікти й зіткнення персонажів твору, епічно виводить численні подробиці — побутові, економічні, інтимно-сімейні.
Роман Сави Божка цікавий ще й тим, що становить собою різновид синкретичного твору, в якому спостерігаються риси етнографічної та етнокультурної розвідки, історичного дослідження, сімейної та родинної оповіді, культурологічної студії, ліричної драми, психологічної новели, дискусійного діалогу, документальної історії, економічного огляду, гротескної сатири, художньо-публіцистичного нарису, газетної статті. Романна структура має багатоінтонаційне фольклорне озвучення, що його утворюють "пісні, частівки, обрядова поезія, прислів’я, приказки, повір’я ", з допомогою яких художник "своєрідно орнаментує розповідь, відбиває думки, настрої, переживання персонажів" ( 6, 13).
"В степах" — твір епопейного ґатунку. Одна з характерних його ознак — поліперсонажність. Серед галереї дійових осіб виділяються старий чабан Сапрон Джермеля, його дружина гордовита красуня Уляна, правдолюб Кирило Руденко, статечний і авторитетний Микола Байда, управитель маєтку Іван Петрович Рудан, дієвий і раціональний Генріх Найман. У романі чимало епізодичних осіб, які можуть не з’являтися, а лише називатися у мові більш значущих персонажів чи в авторському тексті. Щедра наявність фрагментарних персонажів посилює ефект панорамності, синкретичної цілісності у зображенні плину українського життя протягом понад століття.
Більшість персонажів Сави Божка є експресивними, рельєфними, імпульсивними натурами, які виразно передають вагому сутність національного характеру.
У початкових розділах "Чабанського віку" — першої частини роману — перебувають звичаї села Зачепилівки, долі її людей, селянських родин.