Тарас Шевченко на Нікопольщині

Реферат

Сторінка 11 з 15

Два больших отделения пения й декламации. •

4. Вечером 26 февраля популярньїе лекции о Т. Г. Шевченко в двух пунктах города—на Лапинке й на Довгалевке для взрос-лого населення.

5. Днем 26 февраля в кооперативе детские спектакли, посвя-щенние памяти Шевченко.

6. Приурочить вьіход очередного номера "Советских Изве-стий" к 26 февраля (Речь идет о газете "Известия Никопольского

48

Совета рабочих й крестьянских депутатов" — П. Б.). Поместить в нем соответствующие статьи.

7. Заранее ознакомить население путем плаката й летучек о значений "Свята Шевченка".

8. Учредить при коллегии просвещения специальную комис-сию для виработки детального плана праздника й руководства им.

9. Вечер спектаклей й лекции сделать по возможности бесплат-ньім с отнесением раїсходов по немг за. счет ко Ілегии просвещения. МотивьІ — громадное общенациональное значение "Свята Шевченка" й желание сделать его доступним для самих широких слоев населення".

А ось ще один промовистий документ про "Свято Шевченка" у Нікополі в 1919 році. Зміст його такий:

"Українське товариство "Просвіта" просить колегію освіти при Нікопольській Раді робітничих і селянських депутатів дати для комісії по вшануванню "Свята Шевченка" на вечір 11 березня 1919 року приміщення кінематографа "Експрес", а також для вечора 25 лютого 10 фунтів чаю і 15 фунтів цукру". На цьому документі є резолюція Нікопольського відділу освіти: "Войти в согла-шение с нашими планами". ч

Вшанування пам'яті Кобзаря дружньо було проведено також у багатьох селах Нікопольського району, як і по всій Катеринославській губернії.

Історія зберегла і такий документ, що стосується тих же подій, Мовиться про циркулярний лист Афанасівського волосного виконкому Новомосковського Повіту сільським виконкомам про проведення мітингів і концертів з нагоди пам'яті Кобзаря від 10 березня 1919 року. У листі говориться: "На оснований отноше-ния отдела народного образования от 4 марта с. г. за № 2 во-лостной исполком дает знать, что согласно распоряжению Времен-ного рабоче-крестьянского правительства день 11 марта (по новому стилю) должен бнть посвящен памяти Великого народного позта Тараса Шевченко. По всем учебним заведенням, внешколь-ннм й дошкольннм учреждениям волости в зтот день должньї бнть устроенн лекции, доклади й реферати, посвященнне памяти Шевченко. Для рабочих й селян должньї бнть устроеньї концерти, митинги, посвященнне великому значенню народного позта как первого борца за наилучшую долю трудящегося народі. Позтому поручается сельскому исполкому принять зто к самому неуклон-ному исполнению, а также оповестить все учебпьіе заведення й граждан вашего селения". ("Гражданская война на Екатерино-славщине". "Промінь", Днепропетровск, 1968, стр. 104).

Невдовзі після громадянської війни у Нікополі колишня Кримська вулиця перейменована на вулицю Шевченка. А середній школі, що на цій же вулиці, присвоєно ім'я поета Відтоді во-

49

на набула офіційної назви: "Перша нікопольська трудова школа імені Т. Г. Шевченка>. Перебування Кобзаря на Нікопольщині у 1843 році знайшло своє відображення у творах багатьох місцевих авторів, діячів літератури і мистецтва, зокрема письменника' Степана Чорнобривця, самодіяльних поетів Володимира Доброштана, Григорія Бульби, Наталки Маслової, Аліси Кисіль, Василя Козлова, в картинах художників Володимира Кодинця, Тетяни Цви-гун, Івана Гузя, Івана Піткевича, в піснях бандуриста Миколи Топчія.

Від того пам'ятного дев'ятнадцятого року у березневі дні Шевченківські свята стали традиційними. Історія нам залишила пам'ятки про відзначення днів поета у 1930 році, в перший весняний місяць. Згадаймо хоча б такий факт. З родинного архіву педагога О. А. Матюшенка, котрий довгі роки вчителював у трудовій школі, якій присвоєно ім'я Шевченка, ми маємо документ, друкований на машинці. Це "План проведення свята Шевченка у Нікополі у березневі дні 1930 року.

У тому плані чітко розподілені обов'язки для тих, хто здійснюватиме подібні заходи. А це яскраве свідчення того, що до таких свят готувались не стихійно, абияк, я" сьогодні говорять — "для галочки", а добре продумано, з урахуванням всіх наявних можливостей. Тому і свято проводилось, як демонстрація любові, тому і розквітла прихильність до Кобзаревого слова. Що ж передбачалося тим планом, що зберігався в архіві ветерана освітянської ниви?

У кожній школі провести дитячі ранки. Проголосити доповідь і показати художню частину виключно українською мовою. 10 березня провести тематичний ранок у народному будинку. При кожній школі організувати бригади книгоношів для розповсюдження серед населення української літератури. Провести передплату на газети, журнали та інші українські видання. Кожна семирічна школа повинна розповсюдити літератури на двадцять п'ять карбованців. Розповсюдження літератури, що проходитиме під особисту відповідальність завідуючих школами, триватиме з 10 березня по 20 березня 1930 року. А 15 березня перевірити діяльність бригад книголюбів. Визначена програма тематичного ранку, а саме: доповідь про Шевченка, виступ хору, івсценіровка, виступ струнного оркестру, фізкультурні і спортивні вправи, літературна вікторина з преміями. За виконання цих заходів призначений від-/ повідальний з кожної школи. Закінчується цей план такими рядками: "До свята Шевченка нацисати гасла у першій школі і вивісити їх у народному будинку, де проводиться ранок". Весь план скріплений підписом. "Голова комісії Мельникова. 6 березня 1930 року".

Таке вшанування поета практикувалось і в наступні роки 6 березня 1931 року, наприклад, вчитель першої Нікопольське

50

трудової школи імені Т. Г. Шевченка, досвідчений лектор одержав записку такого змісту: "Тов. Митюченко О. А.! Прохаю вас зробити нам в театрі "Артема" 11 березня на літературному вечорі доповідь про життя і творчість Т. Г. Шевченка. Будь ласка, не підмовте. З вітанням. Бочарова". За свідченням старожилів, доповідь ту О. А. Митюченко прочитав блискуче, натхненно

Досить широко та урочисто відзначили в нашій країні і зокрема на Нікопольщині 125-річчя від дня народження Шевченка, що спливло у 1939 році. Всю підготовчу роботу та проведення ювілею на Дніпропетровщині очолив обласний Шевченківський , ювілейний комітет, котрий випустив до цієї вікопомної дати істо-р"ко-літературний збірник "Пам'яті Шевченка (1814—1939)" тиражем 8000 примірників. У ньому опубліковано чимало статей, нарисів, нових документів. З-поміж них привертає увагу, зокрема, дослідницька праця академіка Дмитра Яворницького "Шевченко і Рєпін". Цим збірником нагороджували учнів нікопольських шкіл, котрі відзначились активною участю у шевченківському ювілеї. На титульному листі одного із збірників читаємо: "Усову Борі в день 125-річчя від народження Т. Г. Шевченка за кращу підготовку до ювілейного вечора. Від дирекції Довгалівської школи". І печатка школи (Борис Усов — учасник Великої Вітчизняної війни. У повоєнні роки весь час працював вчителем. Тепер на'пенсії).

Палке і закличне Шевченківське слово стало близьким усім мешканцям Нікопольщини, в тому числі й старовинного села То-маківки. У творах поета віддзеркалено їхнє злиденне життя, їхні думи і прагнення. І не тільки про те, щоб дітки убогих селян були нагодовані і зодягнені, а й щоб вчилися, щоб були грамоті. У Шевченковому вірші "Сова" ніби про давніх томаківців мовилось, котрі прагнули не тільки землі та волі, але й освіти У цьому тв.орі змальовано вдову, котра залишилась з сином, піт Іа через злидні у наймички. Віддавала сили до останку, працюючи від юрі до зорі, збирала гроші, щоб одягти сина.

Щоб і воно, удовине, До школи ходило.

Як свідчать історики, наприкінці XIX сіо.ііпн у Томаківці вміли читати і писати лише 23,2 процента чоловіків, а з-поміж жінок грамотних було лише 1,9 дроцента. У школах навчалося лише 478 дітей. А решта 1180 хлопчиків і дівчаток не мали такої змоги. А які школи були жалюгідні! Томаківська школа № 11, приміром, споруджена глинобитною. Стеля в ній прогнута і підперта стовпами. Підлога земляна, помережана ямами. Вікна маленькі. (Ці дані взяті із звіту тодішнього санітарного лікаря).

У першій половині сімнадцятого року Томаківська земська

51

школа ткацтва, котра була заснована в 1905 році, реорганізована в земську гімназію. Селяни Томаківки звернулися з проханням до Катеринославської земської управи допомогти їм організувати в гімназії навчання українською мовою.

Збереглася постанова селянського з'їзду Катеринославського повіту від 7 жовтня 1917 року. У ній говориться:

"Екатеринославский уездннй комитет Совета крестьянских депутатов сообщает управе о том, что на ее запрос от 7 октября на каком язнке проводить обучение детей в Томаковской земской гимназии сьезд крестьян Екатеринославского уезда от 7 октября с. г. постановил: г

1. Требовать от Е-катеринославской земской управи, чтобн обучение в Томаковской земской гимназии проводилось обязатель-но на украинском язнке.

2. Название зтой средней школьї должно бьіть такое: "Тома-ковская имени Тараса Щевченко гимназия".

3. Требовать от Екатеринославской земской управн, чтобьі обучение детей в украинских селах Екатеринославского уезда во веех школах велось на украинском язнке.

4. Просить управу, чтобн зтот вопрос она вннесла на обсуж-Дение чрезвнчайного земского собрания, которое должно состоять-ся 18 октября 1917 года.

Председатель уездного Совета крестьянских

депутатов (подпись)

("Октябрь в Екатеринославе" Сборник до-

кументов й материалов

Днепропетровское областное яздательство

1957, стр. 165).

Нині ми є свідками того, як збулися мрії Тараса Шевченка на нашій оновленій землі. Сьогодні Томаківка — добре впорядковане селище міського типу. Діти колгоспників, робітників і службовців навчаються у новій, світлій триповерховій школі та в двох початкових школах. У селищі діють Будинок дитячої творчості, дитяча музична школа, районний Будинок культури, кінотеатр,' кілька бібліотек з багатотисячними книжковими фондами, професійно-технічне училище, краєзнавчий музей... Та всього не перелічити, що зроблено для духовного розвитку простої людини! А до всього цього додамо, що майже в кожній квартирі є твори улюбленого Кобзаря.

Свою творчість присвячувало улюбленому поетові у всі часи міське та районне школярство.

9 10 11 12 13 14 15