Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця ХІХ початку ХХ століття. Вплив філософських вчень на розвиток літератури

Реферат

Тема: Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця ХІХ початку ХХ століття. Вплив філософських вчень на розвиток літератури.

Початок нового століття був охарактеризований великими зрушеннями у мистецтві і в літературі. Особливого впливу зазнало мистецтво після усвідомлення того, що "померли всі боги, залишилась одна людина" (Фрідріх Ніцше). Людина стає центром художнього твору і уособлює в собі цілий світ, який є високодуховним, але одночасно оригінальним та сповненим протиріч. Завданням письменників стає пізнання внутрішнього світу людини, її духовної еволюції, її місця у всесвіті та в історії людства. Найбільш, впливовою філософською течією стає позитивізм, представники якого вважали що справжнє (позитивне) знання є результатом досягнення соціальних наук, котрі в свою чергу головним завданням ставили опис фактів і явищ реального світу, а закони природи переносили на життя людей, що знайшло найбільше відображення у працях послідовника позитивізму Огюста Корта. Інший, німецький філософ Роберт Спенсер опирався на еволюційне вчення, підвів до абсолюту існування суспільної нерівності і визначив її як вічний закон буття.

Розитивізька філософія стала основою появи натуралізму, однак символами цієї доби при всій поширеності інших напрямків стає мистецтво декадансу і його основними рисами модернізм та генетично пов'язаний із ним авангардизм. Декадентство стало іологічним (політичним) явищем на рубежі ХІХ — ХХ ст. Відрізняється настроями безнадійності, неприйняття життя і опиралося на філософські ідеї. Шатобріана та Шопенгауера в основі цього вчення лежить твердження, що цивілізація вичерпала себе і вступила в стадію спаду і згасання. Основні риси декадансу:

— неприйняття дійсності

— відмова від громадського в мистецтві

— культ краси як вищої цінності

— містицизм, віра в надприродні сили

— індивідуалізм

— відмова від моралі буржуазного суспільства.

Естетичні принципи декадансу:

— поетизація слабості, згасання, руйнації

— індивідуалізм і естецтво як бунт проти нелюдського буржуазного суспільства

— мистецтво для мистецтва

— зовнішня правдоподібність

Риси декадансу найбільш чітко виявилися у французькому символізмі (в поезії Поля Верлена), у творчості натуралістів.