Твори письменників XIX — початку XX ст.

Реферат на тему:

Твори письменників XIX-початку XX СТ.

XIX ст. було періодом Інтенсивного розвитку художньої літератури для дітей і молоді в багатьох країнах світу.

На початку XIX ст. виникає наука фольклористика. Вчені фольклористи збирали І вивчали зразки усної народної поезії, в тому числі й народні твори для дітей. Казки, легенди й пісні почали друкувати для дитячого читання. Першими такими. вченими були німецькі філологи брати Грімм, які видали збірку народних казок для дітей у 1812 р,

Брати Якоб Грімм (1785-186?) і Вільгельм Грімм (1786— 1859), хоч за освітою були юристи, все життя присвятили дослідженню історії культури німецького народу, його давньої" літератури і народної творчості.

Протягом багатьох років збирали брати Грімм твори усної-поезії і в 1812-1814 рр. видали два томи їх під назвою "Дитячі й сімейні казки".

М. О. Добролюбов писав, що вони "старанно зібрали перекази, легенди, повір'я, притчі, що ходили в народі по Німеччині, і записали їх дуже вірно, намагаючись не змінювати їх первісного характеру" !.

Справді, у казках братів Грімм, як і в народних казках, правдиво висвітлено життя народу в давні часи, в період феодалізму і зростання міст, коли трудящі були безправними, пригніченими. У своїх казках письменники висловлюють глибоке співчуття до людей Праці, до бідняків, яких вони показують працьовитими, добрими, справедливими. З особливою любов'ю змальовано дітей бідняків. Так, героїня казки "Лісова хатинка", молодша дочка бідного дроворуба, з пошаною ставиться до свого батька, страждає від думки, що не знайде його в лісі і вчасно не принесе йому пообідати. Вона піклується і про чужого їй дідуся, до якого потрапила, коли заблукала в лісі, турбується і про його худобу — не сіла вечеряти, — поки не нагодувала і не напоїла корову, півника і курочку. На противагу своїм старшим сестрам дівчинка в лісовій хатинці виявила доброту, благородство і скромність і за це була нагороджена дідусем — зачарованим королевичем. Дітям бідняків присвячені також казки "Хлопчик з пальчик", "Білосніжка і Червона Квіточка", "Пачоси".

У багатьох казках діють ремісники — майстри своєї справи. В цих казках письменники відображають глибоку пошану народу До працьовитих людей-умільців, чесних, розумник людей ("Три сини", "Хоробрий кравчик", "Пачоси" та ін,).

У казці "Пачоси" розповідається про те, як молоденька наймичка терпеливо збирала пачоси льону, спересердя викинуті її роздратованою господинею. Наймичка чистила їх, пряла з них пряжу, виткала полотно і пошила собі з нього гарну сукню. У цій казці створено образ ідеальної дівчини, як її уявляв собі народ: вона хазяйновита, бережлива, скромна, ласкава, терпелива тощо.

Зовсім іншими рисами наділені в казках королі, принци, пани, багатії; наприклад, у казці "Гриф-птиця" синові селянина Гансу, чемному, доброму й розумному, протиставляється деспотичний, жорстокий і ненаситний король.

У збірці братів Грімм є казки різних видів: про тварин, чарівні і побутові.

Казки про тварин — "Кішка І мишка в дружбі", "Заєць і їжак", "Бременські вуличні музиканти", "Вовк і семеро козенят* та інші — це дотепні, сповнені народного гумору твори. У них тварини розмовляють і діють по-людському, наділені людськими позитивними якостями і недоліками. Так, заєць із казки "Заєць і їжак" гордовитий і пихатий, як пан, з презирством ставиться до скромного їжака. Але їжак розумніший, тому легко обдурив пана-зайця. Як відомо, цю казку на український лад переказав І. Франко ("Коли ще звірі говорили").

У чарівних казках братів Грімм герої з допомогою чарівників або дивної сили предметів досягають щастя; коли ж у ЇХ долю втручаються злі сили (чарівники), вони стають нещасливими ("Шість лебедів", "Попелюшка", "Шестеро увесь світ обійдуть", "Гензель : Гретель" та їн.).

€ в письменників і побутові казки — гумористичні й сатиричні. У деяких з цих казок вони висміюють попів, монахів, служителів релігії ("Монах у тернику"), в інших викривають і засуджують загальнолюдські пороки: лінощі ("Три ледарі"), глупоту ("Розумна Ельза", "Дурень Ганс"), боягузтво ("Семеро хоробрих"), неповагу до старших ("Старий дід і внучок", "Невдячний син"). В інших своїх казках брати Грімм славлять розум людей, вихідців з простого народу. Так, у казці "Розумна дочка селянська" діє мудра дівчина, розумніша за самого короля. Подібний сюжет є і в російському та українському фольклорі ("Піди туди, не знаю куди" і "Мудра дівчина", "Розумниця" та ін.).

У казках братів Грімм, як і в казках багатьох народів світу, поряд із фантастичними персонажами діють реальні, відтворено типові картини з життя народу, типові характери і взаємини між людьми. Виражено в них мрії народу про щасливе життя трудящих. Казки пройняті здоровою народною мораллю; сюжети їх цікаві, композиція чітка, правильні моральні висновки з їх змісту дітям зробити легко.

Казки братів Грімм мали великий вплив на творчість багатьох письменників — романтикі в І половини XIX ст. Однією з ознак романтизму була увага до усної народної поезії. На основі фольклору розвивається в цей період жанр літературної казки (Гофман, Гауф, Топеліус, Андерсен)._-."_

Широко відома, наприклад, казка Ернеста-Тодора-

Під впливом братів Грімм написав свої казки німецький письменник-романтик Вільгелим Гауф (1802-1827), учитель, поет, автор кількох романів. Найкращі твори В. Гауфа — казки для дітей, які були надруковані у 1826-1828 рр. Крім сюжетів німецьких народних казок, Гауф використав арабський фольклор ("Про к а ліфа-лелеку", "Маленький Мук" та ін.), Захоплюють маленьких читачів казки "Карлик Ніс", "Маленький Мук", в яких головні дійові особи — діти бідняків, що зазнають страждань внаслідок соціальної несправедливості, жорстокості людей. У казці "Маленький Мук" письменник викриває короля, співчуває знедоленому доброму хлопчикові Муку. Проте кінець її інший, ніж у народних казках. Маленький Мук залишається самотнім і нещасливим до самої смерті.

Всесвітньо відомий датський письменник, славетний казкар Ганс-Крістіан Андерсен народився 2 квітня 1805 р. в невеликому місті Оденсе. Він був єдиною дитиною в сім'ї бідного шевця. Батько його був грамотною людиною, любив книги. І заохотив до читання й сина.

Хоч. дитячі роки майбутнього письменника пройшли в бідності і тісноті, та хлопчик не відчував себе знедоленим: батьки його дуже любили. Всі, хто знав малого Андерсена, були до нього уважними, багато знайомих хвалили і дивувалися з його здібностей, віщували йому блискуче майбутнє.

Справді, Андерсен був дуже обдарованою і незвичайною дитиною. Тихий, соромливий, він не грався з дітьми в шумні —ігри, як інші хлопчики, а багато читав, мріяв, захоплювався театром, складав п'єси і ставив їх у своєму ляльковому театрі, сам майстрував ляльки і шив для них театральні костюми. Гарно співа, декламував, і тому його часто запрошували до себе заможні жителі Оденсе, для яких він був лише забавкою, бо ніхто по-справжньому не допомагав хлопчикові. Він учився в школі "для бідних", де вчили дітей лише сяк-так читати, писати і трохи рахувати. Вчити Г.-К. Андерсеиа в гімназії батьки не мали змоги, а стати ремісником він не хотів. Коли йому минуло чотирнадцять, років, він твердо вирішив поїхати в Копенгаген, хоч і сам ще не знав, ким він хоче стати і що робитиме В СТОЛИЦІ,

Опинившись у 1819 р. у великому незнайомому місті без будь-яких засобів до існування, без освіти, не знаючи ні єдиної душі, Андерсен пережив тяжкі часи. Він сміливо звертався до незнайомих йому діячів мистецтва — композиторів, артистів, письменників, просив їх перевірити його здібності і прийняти на роботу. Хоч І придбав він собі у цей час немало знайомих серед датських артистів і літераторів, проте два роки життя в Копенгагені були для нього періодом голодування, моральних страждань і невдач. Пробував учитися в хорі, та пропав голос. Працював у театрі, виконуючи непомітні ролі, але не мав успіху. Андерсен тоді багато читав, вивчав латинь, та все ж йому бракувало систематичної освіти. Нарешті, один із його знайомих, директор столичного театру Коллін, не обмежився лише добрими порадами, як всі інші друзі Андерсена, а допоміг йому поступити на навчання у гімназію в місті Сля-гельзе і виклопотав для нього стипендію. Так шістнадцятирічний юнак Г.-К. Андерсен став учнем 2 класу і змушений був учитися з малюками.

Гімназичні роки (1822-1826) були в житті Андерсена дуже тяжкими. Він був наполегливим, старанним, учився добре. У вільні від навчання хвилини писав вірші. Директор гімназії хоч і був задоволений успіхами Андерсена, проте не тільки не хвалив його, але й ставився деспотичне, глузливо і забороняв юнакові писати вірші. Становище молодого поета було нестерпним.

Друзі Андерсена, довідавшись про його страждання, допомагають йому переїхати до Копенгагена. Тут, підготувавшись приватним способом, Андерсен склав успішно екзамени і в 1828 р. став студентом Копенгагенського університету. Знову роки напруженої праці: сумлінне вивчення наук і поетична творчість. Тепер Андерсен знав, що його покликання — художня література. У студентські роки він виступив у датській літературі як поет, драматург, автор нарисів. Вийшла в світ перша збірка його поезій (1830), з .успіхом пройшла вистава першої п'єси.

Андерсен багато подорожує. Об'їздив свою батьківщину побував за кордоном: в Італії, Німеччині, Англії, Франції.

інших країнах. У Римі він зібрав матеріал для свого першого роману — "Імпровізатор" (1835). У чужих країнах він теж знайомився з талановитими людьми. До нього ставилися прихильно, він придбав собі багато добрих друзів серед діячів культури різних країн. Андерсен стає близьким другом Ч. Діккенса, познайомився з братами Грімм, з Г. Генне, В. Гюго, О. Бальзаком, Дюма (батьком і сином), Ф. Лістом та ін.

Талант Андерсена визнавали в багатьох країнах, тільки в Данії критики або замовчували його, .або писали про нього: насмішливо, з презирством, не визнавали його "своїм". Це дуже пригнічувало письменника. Коли ж слава Андерсена стала світовою, критики змушені були визнати його і припинити глузування.

В період розквіту творчих сил і здібностей Андерсея почав писати казки. У 1835 р. було надруковано дві збірки перших його казок, і вони принесли йому нечувану славу, їх було перекладено на багато мов світу.

З цього часу протягом сорока років Андерсен створив немало казок, які з захопленням були сприйняті не тільки дітьми, а й дорослими.