Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда

Життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда.

Народився Оскар Уальд у 1854 році в Дубліні , столиці Ірландії , в сімї , де все було прийнято любовю до науки і мистецтв . Його батька, сера Уільяма , знали не тільки як відомого хірурга — офтальмолога , а і як архєолога — аматора , знавця кельтського фольклору та письменника.

Леді Уальд , мати Оскара , теж була письменницею і активно боролася за свободу Ірландії. Коли хлопцю виповнилося 10 років , перед ним розчинилися двері найпрестижніших навчальних закладів Великобританії : він відвідував школу Портора і Трініті — коледж у Дубліні , а згодом чи не найвідоміший університет світу — Оксфорд . Уальд мав репутацію першого учня. Завдяки своїм непересічним розумовим здібностям він одержував стипендії і премії. 1875 рік Уальд подорожував Італією, а нступного року ( разом з професором Мехаффі, відомим вченим і президентом Академії наук Ірландії) — Грецією. Його вчителями в Оксфорді були видатні мислителі й письменники , серед них Д.Раскін , У.Пейтер — відомі провідні теоретики естетизму. Тож не дивно , що в університеті Уайльд захопився естетськими ідеями. Згодом йому судилося стати одним із апостолів " естетського руху" у Великобританії. 1878 рік Уайльд блискуче закінчив Оксфорд , здобувши почесну премію Ньюдігейта за поему "Равенна".

Уже протягом перших років після закінчення університету Уайльд мав стійку репутацію лідера естетів і справжнього денді. Його можна було зустріти на прогулянці з духмяною квіткою соняшника. Він був неперевершеним майстром парадоксів і дотепів , які повторювалися в світських салонах. Цілком закономірно , що Уайльд майже одразу потрапив на вістря сатири модних карикатуристів та фейлетоністів , яких приваблювала і водночас дратувало його "строката" особа. Та й у майбутнього славетного письменника було доволі гострих слів , які глузливим , вїдливим змістом боляче дошкуляли супротивникам. Постійну увагу до своєї особи Уайльд уміло використовував як засіб самореклами, і його популярність швидко зростала. 1882 рік він читав лекції в США , а 1883 рік прожив кілька місяців у Парижі , де зустрівся з багатьма провідними французьськими літераторами :Е. Золя, А. Доде , С. Мелларме та ін. 29 травня 1884 року Оскар Уайльд одружився з Констанцією Ллольд і мав двох синів.

У другій половині 80-х років 19 ст. Літературна діяльність Уайльда набирала дедалі більших обертів. 1887 рік побачила світ його пародія на готичні романи "Кентервільський привид" , того самого року він став редактором журналу "Світ жінки". Незабаром були опубліковані перша збірка казок Уайльда "Щасливий принц та інші історії" , есе "Перо , олівець і отрута" й "Занепад брехні" , а також оповідання "Портрет містера У. Х.". Широковідомий роман Уайльда "Портрет Доріана Грея" зявився 1890 рік , в одночас з ще одною його працею з естетики — "Критик як митець".

У першій половині 90-х років минулого століття Уайльд посідає одне з перших місць в англійській літературі. Тематичне багатство й жанрова розмаїтість його творів , їхня художня довершеність свідчать про неабиякий талант письиенника. Лише за один 1891 рік він створив пєсу "Герцогиня Падуанська" , есе "Душа людини за соціалізму" , а також випустив збірники своїх критичних праць ("Задуми") , оповідань ("Злочин лорда Артура Севіла") , казок ("Гранатовий будиночок"). Протягом 1892 — 1895 років Уайльд досягає найбільшого успіху як драматург : з-під його пера виходять трагедія "Соломія" , комедії "Віяло леді Уїндемір" , "Ідеальний чоловік" і "Як важливо бути поважним". Уайльд був одним з тих , хто разом з Б.Шоу , сприяли відродженню англійської драматургії після відносного занепаду в 19 ст.

1895 рік — пік слави і водночас падіння Уайльда. Десь з 1891 року його постійним супутником стов лорд Альфред Дуглас. Батько Альфреда , маркіз Квінсберрі , переслідував писменника , звинувачуючи його в розбещенні сина . Уайльд порушив проти маркіза кримінальну справу , але невдовзі сам постав перед судом і програв процес. Його було засуджено на два роки , оголошено банкрутом , позбавлено батьківських прав і віддано на глум натовпу.

1897 рік , коли Уайльд вийшов із вязниці , його зустріли ворожість і презирство англійського суспільства , і він виїхав до Франції. Там на короткий час до нього повернулося натхнення , і Уайльд написав чудову поему "Балада Редінгської вязниці" (1898 рік). Але , на жаль , більше нічого , окрім цього шедевра , він уже не створив. Щоправда , збереглося ще його листування , серед якого вирізняється так звана тюремна сповідь "De Profundis" , де письменник аналізує свої заплутані стосунки з Боззі (лордом Альфредом Дугласом). Помер Оскар Уайльд в Парижі 30 листопада 1900 року.

Оскар Уайльд — один із найславетніших письменників свого часу , глибокий , оригінальний мислитель , який запропонував нове розуміння мистецтва та його ролі в житті людини і суспільства. Він був прихильником досить розповсюдженої протягом 19 ст. Ідеї "мистецтва

для мистецтва". Як його англійські (" прерафаеліти", Д. Раскін, У. Пей-

тер та інші) і французькі попередники (Т. Готьє, Ш. Бодлер, С. Малла-

рме) , він схилявся перед Красою гідним обєктом для творчості. Своє-

рідна уайльдівська позиція найповніше викладена в його збірнику есе

"Задуми", а також у передмові до роману "Портрет Доріана Грея".

Основні принципи естетичної теорії митця зводяться до таких тез:

Мистецтво не є засобом пізнання та перетворення дійсності, воно пізнає лише Красу, тобто саме себе. Життя і мистецтво абсолютно не-

сумісні.

Використана література : "Христоматія за 10 клас" ст.333 — 335.

Логічна схема-конспект.

Злочин і кара Доріана Грея .

ПРИЧИНИ.

Згубний вплив лорда Генрі Уоттона , співця краси зла демона — спокусника.

"О ! Розкошуйте, використовуючи час доки юні!..Живіть своїм життям,

що є у вас ! Нічого не проминіть, шукайте завжди дедалі нових вражень ! І не бійтеся нічого. Новий геденізм-ось що потрібне нашо-

му вікові. Ви могли б стати його наочним символом".

Пробуджена Безілом Голуордом марнославність.

Егоїстичне бажання залишатися вічно молодим.

"Якби це я міг лишатися повік молодим , а старішав портрет !..

Я віддав би за це навіть саму душу !"

Життєвий вибір.

"Вічної молодості , безмежних пристрастей , насолод , витончених і

потаємних , несамовитих веселощів і ще несамовитіших гріхів-усього

цього зазнає він. А портрет нестиме тягар його ганьби..."

ПОРТРЕТ-МАГІЧНЕ ДЗЕРКАЛО ДУШІ.

"Цей юнак насправді був надзвичайно гарний. У ньому відчувалася щирість і чистота юності... забруднило цієї молодої душі".

Самогубство Сібіл Вейн.

"... Інакшим став вираз, щось жорстоке зявилося в рисах рота..."

Порочне життя.

"Зойк жаку вихопився у художника , коли... він побачив на полотні

бридке вишкірене обличчя. Вираз портрета викликав лише призирство і огиду".

Вбивство Безіла Голуорда.

"Портрет усе був відразливий...": "червона волога на його руці ли-

бонь ще пояскравішала , стала більш схожою на тільки-но пролиту кров..."

Прагнучи знищити портрет-совість , вбиває себе.

"А на підлозі з ножем у грудях , лежав якийсь мрець у вечірньому

костюмі. Увесь у зморшках , змарнілий , аж погляд відвертало..."

Роман "Портрет Доріана Грея" —— вершина естетизму О. Уайльда

і водночас великої мистецької сили заперечення крайнощів цього естетизму (культу молодості , краси і насолоди). Автор розвязує стару проблему безкрайності злочину по-новому, в гуманістичнішому плані: злочин залишає слід на ретельно прихованому "я" людини.

Використана література: "Всесвітня література" — журнал за лютий 1999 року ст. 38.

ПРЕКРАСНЕ ЧИ МОРАЛЬНЕ "ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ".

Літературна спадщина Оскара Уайльда напрочуд різноманітна і багатогранна : першими значними творами його були "Вірші" , збірки казок "Гранатова хатина".

Найвідомішим твором письменника , який приніс йому всесвітню славу і найповніше відбив його філософські та естетичні погляди , життєве кредо і принципи художньої творчості , був роман "Портрет Доріана Грея" 1891 рік.

Цей твір — ідеальний приклад парадоксальної фабули. Закоханий у свою зовнішність Доріан Грей ладен закласти душу дияволу , аби не старіти і залишатися вродливим юнаком і відбувається незвичайне , протиприродне , фантастичне : забражений на портреті Доріан Грей фі-

зично старіє , його намальоване обличчя вкривається зморшками , його врода гине , а сам Доріан у житті залишається молодим і гарним. Та настає час , коли Доріан готовий знищити свій портрет , який є свідком його безчестя і підступності. Він кидається на своє зображення з ножем. Відчайдушний крик пролунав у великому будинку. Слуги , вбігши до кімнати господаря , побачили на стіні прекрасний портрет молодого Доріана Грея , а на підлозі з ножем у грудях лежав мертвий старий чоловік.

"Портрет Доріана Грея" можна вважати взірцем інтелектуального роману кінця 19-го ст. У цьому творі втілено найдорожчі для письменника думки , що визначали спосіб і стиль його власного життя. "Розкрити себе і втаїти митця — цього прагне мистецтво" , —— сказано в авторській передмові до роману.

Відомо , як виник задум роману : одного разу в майстерні свого приятеля Уайльд познайомився з натурником , який вразив його досконалістю своєї вроди. "Який жаль , —— вигукнув письменник , —— що таке славне створіння мусить старіти!". На це художник ,погодившись, додав : "Чудово було б , якби він залишався такий точнісінько , як зараз , а натомість щоб його портрет старів і вкривався зморшками. Велику увагу Уайльд приділяє також одягу своїх персонажів. Його Доріан Грей , намагаючись передати своє почуття до Сібіл друзям , детально описує не її саму , а костюм : "Якби ви її тільки бачили! Очей не можна було відвести від її стрункої постаті , коли вона вийшла на сцену , прибрана хлопчиком. На ній була зеленава оксамитова куртка із світло-коричневими рукавами , щільно по нозу брунасті штанці , вишукана зелена шапчина із соколинм пером під пряжкою і плащ із каптуром". Тільки міиохідь Доріан зауважує , що обличчя Сібіл було мов бліда троянда.

Роман насичений детольними описами велокосвітських віталень , будинку і кімнат Доріана Грея. Сам герой визнає : "Я кохався на красивих речах , до яких можна доторкнутись і взяти до рук.