Реферат
на тему:
"Михайло БУЛГАКОВ"
Михайло БУЛГАКОВ
(1891 — 1940)
Народився Михайло Опанасович Булгаков 15 травня 1891 р. в Києві. Батько, Опанас Іванович, викладав у Київській духовній академії курс історії західних віросповідань. Мати, Варвара Михайлівна, виховувала дітей, яких було семеро. Сім'я дала майбутньому письменникові дуже багато — виховала у нього любов до мистецтва, повагу до людей і працелюбність.
Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі "Біла гвардія" та п'єсі "Дні Турбіних". Зараз у цьому домі — меморіальний музей письменника.
Після закінчення гімназії вступив на медичний факультет Київського університету. У роки навчання прийшло перше кохання, у 1913 р. він повінчався з Тетяною Лаппа. Але Перша світова війна, революції та громадянська війна навіки розлучили їх. Склавши випускні екзамени екстерном, почав працювати лікарем — в Чернівцях, Кам'янці-Подільському, Смоленську. Перші враження від лікарської практики знайшли відбиток у книзі "Записки юного лікаря" (1925-1926).
Ставлення М. Булгакова до революційних подій було неоднозначним. Розуміючи необхідність змін в суспільстві, він не сприймав насильницьких методів. Антигуманною вважав громадянську війну, у якій не може бути переможців, бо гинуть народ і духовні цінності. Початок літературної діяльності пов'язаний з Москвою. У 20-х роках він писав нариси й оповідання, у яких висловлював надію на перетворення суспільства. Але надалі надію заступило гірке розчарування.
"Дияволіада" (1923-1924) відкрила новий етап у творчості М. Булгакова. У цій сатиричній повісті показано трагедію "маленького" радянського чиновника Короткова, який нікому не потрібен, його нікому захистити від страшної, диявольської сили {"щось сіре з чорними дірами"), котра знищує все на своєму шляху. Образ Короткова можна порівняти з гоголівським Акакієм Акакієвичем ("Шинель"). У цьому творі виявилася характерна ознака художнього методу письменника — поєднання комічного і трагічного}
Роман "Біла гвардія", п'єси "Дні Турбіних" і "Біг" (1925— 1928) складають трилогію про долі російської інтелігенції, їх поєднує образ центрального героя, в якому втілено духовні пошуки автора. У "Білій гвардії" Олексій Турбін трагічно сприймає події революції та громадянської війни, відчуваючи загрозу знищення духовності. Але він не тікає від дійсності, а намагається визначити своє місце у подіях, ставлячи перед собою питання: "Як бути? Як жити?". Однак у романі відповіді на них ще немає. У п'єсі "Дні Турбіних" Олексій Турбін уже все вирішив: для нього, як і для інших інтелігентів, не існує виходу — стріляти в свій народ він не може, тому шукає смерті й гине, рятуючи молодих юнкерів. У п'єсі "Біг" М. Булгаков показав, що могло б бути з Олексієм Турбіним, якби той не загинув під час громадянської війни і виїхав у еміграцію. Генерал Хлудов, головний герой "Бігу", врятувався від більшовиків, однак душевний біль не вгамовується: жити в розриві з батьківщиною він не може, але прийняти її — криваву й жорстоку — також не в силі. Хлудов, як і Олексій Турбін, шукає смерті, йому залишається єдине — самогубство. Письменник показав духовну драму інтелігенції, зруйнування культурних засад суспільства, порушення моральних принципів. У трилогії невипадково звучать мотиви світової класики (Й.-В. Гете, О. Пушкіна, Ф. Достоєвського, Дж. Байрона та ін.) — як нагадування про втрачені гуманістичні цінності.
Життя і творчість М. Булгакова пов'язані з Московським художнім театром, але багато його п'єс було заборонено. Письменника переслідували протягом усього його творчого шляху. У 1926 р. після обшуку у квартирі було конфісковано рукопис повісті "Собаче серце", яка до кінця 80-х років була заборонена цензурою. У 1928 — 1929 рр. зняли з репертуару сатиричні п'єси "Багровий острів" і "Зойчина квартира". У 1929 р. Сталін у відкритому листі до драматурга В. Біль-Бєлоцерковського назвав твори Булгакова "непролетарською літературою, яку необхідно знищити". Фактично це був офіційний вирок письменникові, для якого відтепер були зачинені двері всіх редакцій.
У липні 1929 р. М. Булгаков звернувся до Сталіна з проханням дозволити йому виїхати за кордон, але воно залишилося без відповіді. Відчайдушним зойком людини, якій уже нічого було втрачати, став лист письменника до уряду СРСР, написаний 28 березня 1930 р., який свідчив про те, що автор його не відступив від своєї позиції й розпочав відкритий діалог із владою.
Тому невипадково проблема "митець і влада" стає головною у його творах 30-х років. Протягом 1928-1940 рр. M. Булгаков працював над романом "Майстер і Маргарита", у якому розповів про те, що не можна було висловити вголос, — про свободу, християнські заповіді, незалежність творчості, силу людського духу.
У 1931-1932 рр. до письменника прийшло нове натхнення, пов'язане з його коханням до О. Шиловської. їхні стосунки були складними і неоднозначними: вона мала свою сім'ю, М. Булгаков залишився без роботи. Але кохання виявилося сильнішим за обставини, і письменник насолоджувався миттю щастя, яке несподівано подарувала йому доля. Олена Сергіївна стала прообразом Маргарити в романі.
Проте жити письменникові залишалося зовсім недовго. У 1939 р. він закінчив п'єсу "Батум" про початок революційної діяльності Сталіна. На перший погляд, цілком безневинна, вона містила багато символів і натяків на жорстокий характер і бездушність Сталіна, його прагнення будь-якою ціною здобути владу. Певна річ, усі ці натяки були розгадані, що призвело до нищівної критики п'єси. Все це не могло не позначитися на стані здоров'я письменника. 10 травня 1940 р. його не стало. Він помер, так і не зробивши остаточної правки роману "Майстер і Маргарита" — свого духовного заповіту.
"МАЙСТЕР І МАРГАРИТА" (1928 — 1940)
Відомо шість редакцій роману. Спершу М. Булгаков хотів написати "роман про диявола" — сатиричну фантасмагорію в вставною новелою про Христа і Пілата. Варіанти назв роману були такі: "Чорний маг", "Копито інженера", "Жонглер з копитом", "Син В(...)", "Гастроль (Воланда)", "Інженер з копитом" тощо. У 1931-1932 рр. у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а в 1937-1938 рр. з'явилася остаточна назва — "Майстер і Маргарита".
У творі порушуються найважливіші моральні й філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, сенс буття людини, духовна сутність світу, кохання, призначення особистості та вибір її позиції. Показано духовну градацію суспільства у культурно-історичному контексті, людини й всього світу. Цій головній темі підпорядковані інші: історія загибелі Ієшуа Га-Ноцрі, трагічна доля майстра і його роману, життя Івана Бездомного, пригоди Воланда з його почетом та ін. М. Булгаков болісно переживає, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедії. На його думку, протиставити будь-якому насильству можна лише одне — силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. Тому в романі утверджується ідея високих людських цінностей — добра, справедливості, кохання, волі. Ієшуа, майстер і Маргарита втілюють ідею непереможності особистості, яка усвідомила силу своєї творчості та внутрішньої свободи. Душі улюблених героїв М. Булгакова непідвладні ні дияволу, ні земній владі. І це має стати запорукою майбутнього духовного відродження світу.
"Майстер і Маргарита" — це "роман у романі". Глави про життя Москви 30-х років межують з розповідями на біблійні теми (роман, який пише майстер, інтерпретує відому історію зіткнення Ісуса і Понтія Пілата, а також історію жертовної загибелі Христа). Це дає змогу письменникові розглядати сучасність з позиції вічності та через призму християнських цінностей.
Композиція роману побудована за принципом контрапункту, тобто поєднання різних, відносно незалежних сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю. Це зумовлює певну поліфонію твору, його узагальнюючий характер. У побудові роману вбачається вплив Григорія Сковороди, у трактаті якого "Потоп зміїний" викладено концепцію про існування трьох світів: земного, космічного і біблійного; кожен з них має дві сторони — зовнішню (ту, що всі бачать) і внутрішню (невидиму). У М. Булгакова земний світ уособлюють персонажі з московського життя 30-х років (Берліоз, Римський, Варенуха, Ласточкін та ін.). До космічного належать Воланд і його почёт (Азазелло, Коров'єв-Фагот, кіт Бегемот, Абадонна, Гелла). Біблійний світ постає в історіях про Ієшуа Га-Ноцрі,. Понтія Пілата, Левія Матвія, Іуди, Нізу та ін. Така художня структура твору — не просто витвір фантазії митця. Змальовуючи різні світи, М. Булгаков наголошував на розриві між ними. Люди живуть на Землі і не думають про Бога, про всесвіт. Злободенні проблеми відсунули на другий план вічні цінності. А це означає, що світ утратив свою духовну ціль і летить у прірву. Роман "Майстер і Маргарита" є попередженням людству про наслідки від порушення законів буття.
Окрім того, кожен із світів твору — земний, біблійний і космічний — має, згідно з концепцією Г. Сковороди, дві сторони-На перший погляд, у Москві все благополучно, люди їдять, п'ють, розважаються, але насправді це суспільство давно хворе. Тому на Землю і приходить диявол в образі звичайного обивателя. Використання мотивів Г. Сковороди допомагає М. Булгакову усвідомити прихований, нерозкритий зміст життя і показати його справжню сутність.
Характерною рисою композиції є також те, що епічна оповідь поєднується з ліричними відступами, у яких виявляється авторська позиція.
Одна з найбільших таємниць роману — біблійний сюжет, який розгортається в уяві майстра. Що це? Євангеліє від Булгакова? Чи Євангеліє від майстра? Або Євангеліє від Воланда, як пишуть у деяких дослідженнях? І хто ж є насправді Ієшуа Га-Ноцрі — Христос чи ні? Чим різняться він та єршалаїмські мешканці з біблійними героями? І в чому ж, нарешті, сенс такої літературної гри письменника із своїми персонажами та читачами? Для чого всі ці загадки, перекручування імен і звернення до відомих подій? М.