Людина перестає бути жалюгідною піщинкою в космосі. Збірки 900-х років — "Буйні сили"(1908), "Кольорове сяйво"(1906), "Державні ритми"(1910) — мають лейтмотивом визвольну тему, проте вона розкривається в них у ширшому історичному ракурсі. Поет ставить собі задачу простежити історію боротьби людство за духовне і соціальне звільнення. У пізніх збірках своїх віршів — "Вся Фландрія"(1904-1911), "Схвильовані ниви"(1912), "Легенди Фландрії та Брабанту"(1916) Верхарн повертається до тематики своїх ранніх творів. Під час війни в Верхарна переважають національні, навіть шовіністичні мотиви ("Червоні крила війни", "Скривавлена Бельгія"). Загинув він під поїздом на вокзалі під час війни.
14. Література Бельгії (загальна характеристика). Самостійна бельгійська література, орієнтована на французьку, постає в останні десятиліття ХІХ століття у зв'язку з бурхливим промисловим розвитком. Її передвісником був Шарль де Костер (1827-1879) з історичним романом "Легенда про Тіля Уленшпігеля" (1867), першим значним реалістичним твором в б літературі. В 80-90 роки реалістичний напрям об'єднався навколо журналу "Молода Бельгія" (1881-1897). Камілл Лемоньє (1844-1913) — учень Золя, творив у дусі натуралістичного роману, ставив великі соціальні проблеми, відображаючи характерні для свого часу суспільні процеси. Несприйняття цих процесів породжує бельгійський символізм, співзвучний з французьким. Жорж Роденбах (1855-1898), поет і романіст, наповнює свої твори тугою про минуле, несприйняттям сучасності, мріями про стару Фландрію. Депресивні теми, смерть у збірці "Царство мовчання", найвідомішому романі "Мертвий Брюгге" (1892). Роденбах стверджує містичну ідею панування смерті та таємниці над життям людини переважно за допомогою художніх образів своїх творів, тим часом Метерлінк намагається дати цій ідеї теоретичне обгрунтування, творячи філософію і естетику бельгійського символізму. Моріс Метерлінк (1862-1949) — творець і теоретик символістської драми. В 90-ті роки він створює 4 маленькі драми — "Непрохана" (1891), "Сліпі"(1891), "Там всередині" (1894) та "Смерть Тентажиля" (1894), що найповніше виражають ідеалістичну філософську програму Метерлінка, викладену ним у трактаті "Скарб покірних". "Синій птах" (1908) — найкраща п'єса Метерлінка, в якій використана форма народної казки. Еміль Верхарн (1855-1916) — поет-символіст, що зумів виразити усю складність перехідної епохи, відобразивши не тільки розпад і крах старих форм, а й передчуття нових, що несе нові надії. Перша збірка — "Фламандські вірші" — несе відбиток підкресленого матеріалізму. Наступна — "Монахи" — несподівано сувора і стримана, і , нарешті, його найвище вираження — "Вечори" (1888), "Чорні смолоскими" (1891), "Поля у маренні"(1893), "Примарні села" (1894), "Міста-спрути"(1896), "Обличчя життя"(1899), "Буйні сили"(1908), "Різнокольорове сяйво"(1906), "Державні ритми)(1910). Верхарн також є автором двох драм, серед яких найвизначніша — "Світанки" (1898). В пізніх збірках Верхарна "Вся Фландрія" (1904-1911), "Хвилюючі ниви"(1912), "Легенди Фландрії та Брабанту" (1916) відновлюється селянська тематика ранніх творів. Верхарн загинув під поїздом на вокзалі в Руані.
15. Література Норвегії (загальна характеристика). Пожвавлення соціального та економічного життя в Норвегії наприкінці ХІХ століття спричинило підйом культурного життя, в тому числі і літератури. Бйорнст''єрне Бйорнсон (1832-1910) почав з романтичних повістей з життя селян. Соціальні конфлікти в них підмінені на моральні, проте духовний світ селян зображений з глибокою повагою та співчуттям. Згодом Бйорнсон перейшов до атеїзму, соціального протесту, що відобразилося в п'єсах "Банкрутство" та "Редактор" (1875). Найвище досягнення — драматична дилогія "Понад наші сили" (1883-95). З реалістичними соціальними романами виступив у 80-ті роки Александер Хйоланн. Арне Гарборг ("Селяни-студенти" (1883) ), Юнас Лі ("Довічно засуджений", 1893) — трагічне життя селян. В останнє десятиліття століття в норвезькій літературі сильніше відчувається натуралізм та імпресіонізм, в літературу проникають ідеї Ніцше. Найяскравіше це відобразилося в творчості Кнута Гамсуна. Він дебютувавв 1890 році романом "Голод", що звернув на себе увагу описом життя безробітного, що знаходиться на межі загибелі. Соціальна проблема топиться у морі психологічних подробиць. Соціальна критика виникає в романі "Редактор Люнге" (1893), але затим зникає. Гамсун зосереджується на психологічній прозі. Драматична трилогія про вченого Івара Карено "Під воротами царства". Генрик Ібсен (1828-1906) — найвизначніший норвезький драматург (далі про Ібсена).
16. Творчий шлях Генріка Ібсена. Народившися в містечке Шієн, Ібсен у 8 років потрапив в умови бідності і голоду, коли його батько розорився. В 15 років він мусив переїхати до Гримстаду, ще меншого містечка, де він працював учнем аптекаря і мріяв про літературу. Перші його вірші — під впливом "Весни народів". У 1849 році пише доаму "Катіліна", де давньоримський персонаж постає у відмінному від традиційного трактуванні. У 1850 році переїхав до столиці, де брав участь в культурному і політичному житті, що стає причиною написання сатиричної п'єси "Норма, або любов політика". Переїхавши в 1851 році до Бергена, Ібсен стає театральним режисером. Вивчаючи історію і скандинавський фольклор, Ібсен приходить до жанру історичної драми, яка повинна, на його думку, насамперед передавати дух часу. В драмі мають боротися не ідеї, а конкретні люди. П'єса повинна продовжуватися після завіси в людській уяві. Про скандинавську історію Ібсен пише "Богатирський курган" (1850), "Фру Інгер з Естрота" (1854), "Бенкет в Сульхауге"(1855), "Улаф Лільєкранс" (1856), "Войовники в Хельгеланді" (1857), "Боротьба за престол" (1863). В "Боротьбі за престол" вже явно видно основну тему творчості Ібсена, що постає в 60 роки — взаємнити людини і суспільства. Ані як режисер, ані як драматург Ібсен визнання не здобув і тому в 1864 році залишає батьківщину, мандруючи Європою.В 1870-х роках його активність зростає, він творить, втілюючи в мистецтві анархістські погляди. Драми "Кесар та галелеянин", де вирішуються проблеми устрою світу. Розмова про сучасність на сучасному матеріалі починається з соціально-філософської драматичної поеми "Бранд"(1864). Бранд — пастор, що задумав виховати ідеальних людей. Він бореться за те, щоб люди пішли з ним у гори, а коли досягає цього, розуміє, що не знає справжньої мети. Тим часом поміщик повертає обманом усіх назад. З "Брандом" до Ібсена приходить визнання. В 60-ті роки Ібсен намагається проникнути в душу сучасника, так народжується ідея драматичної поеми "Пер Гюнт" (1867). У 1879 році було написано "Ляльковий дім" — перша європейська соціально-психологічна драма, де діють сильні характери і великі ідеї, саму основу якої становить суперечка про основні проблеми часу. Цю лінію розвивають "Привиди" (1881). У п'єсі "Ворог народу" герой показаний у боротьбі з суспільством. Герої драми "Дика качка" — ниці люди, що ховаються за високими ідеалами. Ідея перевиховання людей виникає в драмі "Росмерсхольм". Нарешті, в 1899 році після ряду драм з декадентським ухилом Ібсен творить останню — "Коли ми, мертві, пробуджуємося", що має підзаголовок "драматичний епілог". Життя талановитого скульптора Рубека, який прагне ідеалу, але життя знищує його. Після цієї п'єси Ібсен нічого не писав. На батьківщину Ібсен повернувся тільки в 1891 році драматургом з європейською славою.
17. Література Німеччини (загальна характеристика). В німецькій літературі сучасна історія не відображалася в усій повноті і конкретності — для духовного життя німецьких інтелігентів була характерна відстороненість від сучасності. Більшосьі німецьких письемнників дійсність часто давала лише поштовх для філософських та етичних дискусій. Багато творів відзначаються ускладненістю форм. Вплив декадансу, опорою якого була філософія Ніцше. В Німеччині відбувається швидке чергування натуралізму, символізму та експресіонізму. Послідовними пропагандистами натуралізму були Арно Гольц та Йоганнес Шлаф. Під псевдонімом Гольмсен вони опублікували спільну збірку "Тато Гамлет". Німецький символізм виник як відгук на французьку символісьтську поезію. Стефан Георге та Гуго фон Гофмансталь, поети-символісти, були споріднені з неоромантикою. Вони стверджували духовний аристократизм, зневагу до побуту, ніцшеанство. Райнер Марія Рільке (1875-1926) близький до символізму своїм прагненням висловити невисловлюване, пантеїстичність, іраціоналізм почуттв і думок. У перших поетичних збірках "Жертви ларам" та "Вінчаний з нами" (1896) відчутні впливи лірики Гьоте та раннього Гейне. "Часослів"(1905) — центральна поетична книга Рільке, над якою він працював майже десятиліття. Релігійні мотиви. Експресіонізм в німецькій літературі започаткувала драма Вальтера Хазенклевера "Син" (1913), що мала на меті "переробити світ". Інші експресіоністи — Леонгард Франк, Йоганнес Бехтер, Георг Кайзер. Починають у цей період творити брати Томас і Генріх Манни. Одним з найкрупніших драматургів Німеччини і найвидатнішим літератором цього періоду є Гергарт Гауптман (1862-1946)(... ).
18. Творчий шлях Гауптмана. Гауптман був поетом, драматургом, а також автором декількох досить відомих романів та повістей. Шлях його був складний. Народився в курортному містечку Зальцбрунне в родині власника готелю. Вчився в університеті, намагався оволодіти скульптурою, цікавився театром, натуралістичним напрямом у літературі. В 1887-88 роках були написані перші твори: новели "Масниця" та "Залізничний сторож Тіль" в типово натуралістичному дусі. В 1889 році для театрального товариства "Вільна сцена" написав п'єсу "Перед світанням", де прагнув передати свої життєві спостереження і разом з тим своє розуміння соціальних суперечностей. Друга драма — "Свято замирення" (1889) — є історією розпаду буржуазно-інтелігентної родини. Більш глибокий і різноманітний зміст — у драмі "Самотні" (1890), де зображена доля інтелігента-вченого Йоганнеса Фокерата, що стоїть вище за оточуюче середовище, не задоволений міщанським духом своєї родини, і страждає від духовної самотності.