Це звернення лишилось без наслідків.
25 березня 1955 р. Лев Гумільов пише відчайдушного листа до Емми Герштейн. Цей лист часто цитують дослідники, тому і я скажу про нього кілька слів.
Десь на кінець 1961 року припадає якийсь прикрий конфлікт між Львом Миколайовичем та його матір'ю. У викладі Ахматової це виглядало так :
З 1959 р. розпочався безперервний та рясний потік наукових публікацій Л.М.Гумільова. В 1961 р. він оборонив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора історичних наук. Тема її — "Давні тюрки 6 — 7 ст." З 1962 р. він знову посідає посаду старшого наукового співробітника (це найвище його місце в табелі рангів), на цей раз — в науково-дослідному інституті географії при географічному факультеті Ленінградського університету. На цій посаді він працював 28 років1962 році виходить велика книга М.І.Артамонова "Історія хозар". Гумільов був науковим редактором цієї книги (не часте для нього заняття) і цілком справедливо пишався своєю причетністю до цієї визначної публікації
Що за часи! Що за звичаї! Всемогутній КГБ, який ще зовсім недавно без будь-яких проблем запроторював людей на десятки років ув'язнення, не має влади ані заборонити вповні таємні мандрівки з Петербурга до Москви, ані дозволити їх ! Ось вам ознака того параліча влади, який не зовсім точно був названий "застоєм" і який не міг не закінчитись розвалом імперії зла, тобто СССР.
І не дивлячись на всі ці перешкоди, Л.М.Гумільов створив таку альтернативну модель. Тому я й кажу, що він зумів стати визначним вченим.
У 1988 р. Гумільов надрукував статтю під назвою "Біографія наукової теорії, або Автонекролог", в якій з гіркотою передбачав, що як він помре, то не знайдеться кому написати некролога. Він практично не помилився : тільки "Вісник Санктпетербурзького університету" відгукнувся коротеньким, сповненим неточностей анонімним некрологом.
Л.М.Гумільов помер 15.06.1992 р. в Санктпетербурзі, похований на Микільському цвинтарі Олександро-Невської лаври. Географи Санктпетербурзького університету проводять читання пам'яті Л.М.Гумільова. 23.05.1996 р. президент Казахстану Н.Назарбаєв видав указ про перетворення Акмолинського університету у Євразійський університет ім.Л.М.Гумільова, що й було виконано. Центр етнології Санктпетербурзького університету також носить ім'я Л.М.Гумільова. 1.10.1997 р. на будинку по вул.Коломенській 1/15 у Санктпетербурзі відкрито меморіальну дошку Л.М.Гумільову, у цьому будинку створена квартира-музей Л.М.Гумільова.
1