В еміграції Іван Олексійович написав мало віршів, але серед них є ліричні шедеври: "І квіти, і джмелі, і трава, і колосся...", "Михайло", "У птаха є гніздо, у звіра є нора...", "Півень на церковному хресті". У 1929 році в Парижі виходить підсумкова книга Буніна — поета "Обрані вірші", що затвердив за письменником одне з перших місць у російської поезії. В основному в еміграції Бунін працював над прозою, результатом чого з'явилися кілька книг нових розповідей: "Роза Єріхона" (Берлін, 1924), "Мітіне кохання" (Париж, 1925), "Сонячний удар" (Париж, 1927), "Боже древо" (Париж, 1931) та інші.
Необхідно особливо відзначити, що усі твори Буніна емігрантського періоду за дуже рідкісним винятком побудовані на російському матеріалі.
Дев'ятого листопада 1933 року зі Стокгольма прийшла звістка про присудження Буніну Нобелівської премій. Івана Олексійовича висували на премію Нобеля ще в 1923 році, потім знову — у 1926, а з 1930 року його кандидатуру розглядали щорічно. Бунін був першим з російських письменників, який одержав Нобелівську премію. Це було світове визнання таланта Івана Буніна і російської літератури в цілому.
У 1934 — 1936 роках у Берліні видавництво "Петрополіс" випустило Зібрання творів Буніна в 11 томах.
У вересні 1939 року гримнули перші залпи другої світової війни. Бунін засуджував наступаючий фашизм ще до початку воєнних дій. Роки війни Бунін провели в Грасі на віллі "Жаннет". Незважаючи на всі позбавлення і тягаря війни, Бунін продовжує працювати. За час війни ним написана ціла книга розповідей під загальним заголовком "Темні алеї" (перше повне видання. — Париж, 1946).
В післявоєнні роки Бунін з інтересом стежить за літературою в радянській Росії, захоплено відзивається про творчість К. Г. Паустовського й А.Т.Твардовського. Наприкінці життя Бунін посилено трудився над книгою про Чехова. Ця робота йшла поступово багато років, письменник зібрав багато цінного біографічного і критичного матеріалу. Але завершити книгу він не встиг. Незакінчений рукопис підготувала до друку Віра Миколаївна. Книга "Про Чехова" вийшла в Нью-Йорку в 1955 році, вона містить найцінніші відомості про геніального російського письменника, друга Буніна — Антона Павловича Чехова.
Життя великого письменника закінчилася на чужині. І. О. Бунін помер 8 листопада 1953 року в Парижі, похований на російському цвинтарі Сент-Женевьєв-де-Буа під Парижем.
Використана література:
1. Всесвітня література. Хрестоматія. — К., 2002.
2. Літературна енциклопедія. — М., 1994.
5