Реферат на тему:
"Біографія і творчість
Еразма Ротердамського"
Визначний гуманіст епохи Відродження, письменник і вчений, Еразм Роттердамський (справжнє ім'я і прізвище — Герхард Герхардс) народився 28 жовтня 1466 або, за іншими даними, — 1469 р. в Роттердамі (звідси його літературний псевдонім Роттердамський) в бюргерській сім'ї. Передчасно осиротілий хлопчина змушений був самотужки торувати собі дорогу в житті. Освіту здобув у Гауді, Девентері і Герценборі (Голландія), згодом у Паризькому університеті (1495-1499).
В молодості кілька років (1488-1493) провів у монастирі, де захоплено студіював твори античних авторів. Перебування серед ченців породило в ньому відразу до середньовічної схоластики й церковщини. Внаслідок різних обставин він змушений був часто міняти місце проживання. Жив у Нідерландах, Франції, Англії, де подружив з англійськими гуманістами Дж. Колетом, Т. Мором і Дж. Фішером, в Італії (в Туріні одержав ступінь доктора богослов'я), в Німеччині та в Швейцарії. З 1513 р. жив переважно в швейцарському місті Базелі; тут заприятелював з відомим тоді книговидавцем Й. Фробеном.
Славетного вченого й письменника, бажаючи схилити його на свій бік, запрошували до себе тогочасні монархи Європи: Генріх VIII, король англійський, Франціск І, король Франції, Фердінанд І, імператор австрійський, Зигмунт І, польський король, Ернст, герцог баварський, Леон X, папа римський. Але всім їм Еразм відмовив, бо не хотів продавати себе будь-кому, здобувати матеріальну забезпеченість за рахунок втрати духовної незалежності. Вже на схилі віку, в 1535 p., він відмовився прийняти від нового папи, Павла III, кардинальську мантію.
Зворушливу сторінку біографії Еразма становить його довготривала і щира дружба з Томасом Мором, видатним англійським мислителем і державним діячем (деякий час той був лорд-канцлером), центральною фігурою в гуманістичному русі Англії першої третини XVI ст., автором уславленої "Утопії". Єднали їх духовна близькість, любов до античної культури й літератури, ідейна боротьба проти католицького догматизму та схоластики, співзвучність релігійно-етичних і політичних поглядів, мрії про справедливу перебудову суспільства на основі гуманістичних ідеалів. "Прямо-таки народжений і створений він для дружби... Хто шукає досконалого зразка справжньої дружби, не знайде кращого, ніж Мор..." _ тепло висловлювався про свого друга Еразм. Стараннями нідерландського гуманіста вийшов у світ у грудні 1516 р. філософсько-політичний твір Мора "Утопія". Еразм турбувався і про наступні видання цього твору. До глибини душі вразила Еразма страшна звістка про те, що 6 липня 1535 р. його друга в Лондоні несправедливо обвинувачено в державній зраді і страчено. У невимовній скорботі сивоголовий вже і слабосилий Еразм сказав: "У мене таке відчуття, немовби я сам страчений разом з ним". Лише на рік пережив свого колегу Еразм: помер він 12 липня 1536 р. в Базелі.
Еразм Роттердамський був одним з найосвіченіших і найталановитіших діячів епохи Відродження на півночі Європи, вождем гуманістів [3] початку XVI ст.; довгий час займав провідне становище в європейському науковому та літературному світі. З його думкою рахувались передові люди його часу, з ним ішли нога в ногу ті, хто боровся з марновірством середньовіччя, тупим фанатизмом, мракобіссям, святенництвом, неуцтвом схоластів, забобонами, хто прокладав шлях прогресові, освіті, правді. Вважаючи розум людини в боротьбі з усім відсталим за найбільш ефективну зброю, Еразм став попередником просвітителів XVIII ст.
Літературна й наукова спадщина гуманіста величезна за своїм обсягом, різноманітна тематично й жанрово. В її складі: "Адагії" — збірник латинських прислів'їв та сентенцій, перша книжка, яка принесла Еразмові гучну славу, "Алофтегмата" — збірник висловів знаменитих людей античності, твори на морально-виховні, морально-філософські, педагогічні, філологічні, богословські теми, твори сатиричного змісту, трактати на захист миру тощо. Окрему групу становлять переклади з давньогрецької й римської літератур. Нарешті — вельми цікаве й важливе для пізнання духовного світу та буднів Еразма і його доби листування (збереглося понад дві тисячі листів в одинадцяти томах), в якому він виступає як віртуоз епістолярного жанру не тільки епохи Відродження, а й усіх часів.
Прагнув Еразм своєю творчістю підносити людей морально, облагороджувати їх, давати їм користь, служити не одному народові, а всьому людству. Великий син Відродження так сформулював свою письменницьку місію в одному із своїх листів: "Не знаю, — писав він, — чого зможуть домогтися мій талант і мої твори, проте я наміряюсь і прагну бути корисним не лише німцям, а й французам, іспанцям, англійцям, чехам, рутенцям* і, якщо тільки зумію, навіть туркам і сарацинам". (Лист Йонасові Йодоку від 10 травня 1521 p.).
Твори Еразм писав латиною — універсальною мовою тогочасної освіченої Європи. Еразма вважали блискучим латиністом часів Відродження: його латинська мова, в основу якої покладені найкращі зразки класичної римської прози, вільна від середньовічних варваризмів і солецизмів, не була бездумною копією лексики і граматичних норм Ціцерона (таких тупих наслідувачів він висміяв в образі Нозопонуса в діалозі "Ціцероніанець"), а здатною висловлювати нові поняття й думки, увібравши в себе прикмети античних мов і мов нових, які в той час щойно формувались як літературні мови. Мовна майстерність Еразма, його ясний, логічний, дохідливий, насичений дотепом стиль — неповторне явище, яке значною мірою пояснює небуденну популярність його творчості серед сучасників і в пізніші часи.
Еразм був красномовним пропагандистом гуманістичного ідеалу людяності і справедливості. Як і його великі сучасники Т. Мор і Ф.Рабле, він вважав, що мати Природа створила людину доброю, наділивши її благородними поривами, здатністю сіяти світле і прекрасне. Прагнення до гармонійного розвитку особистості привело цих гуманістів до переконання, що війна, велике лихо, повинна зникнути з лиця землі. Переконаним ворогом війни був Еразм. Війна, на його думку, явище протиприродне, потворне, суперечне етиці. Еразмові заклики до миру, засудження війни як злочину проти людства знайшли яскравий вираз у творі "Війна мила тим, хто її не зазнав", у трактаті "Скарга Миру", в [4] діалозі "Харон" (зі збірки "Домашні бесіди"), u сатирі "Похвала Глупоті" та в багатьох листах.
У творі "Війна мила тим, хто її не зазнав" (1515) Еразм писав: "Є в світі нещастя, якого слід завжди наполегливо уникати. Треба захищатись від нього всіма засобами, відганяти його від себе з усіх сил. Цим лихом є війна. Немає воістину речі згубнішої, злочиннішої, небезпечнішої за неї. Вона наносить людям найболючіші рани. Вона проймає їх найбільшою огидою, будить в них невимовну відразу". Протиставляючи руйнівній війні переваги миру, він стверджує, що "Війна завдає стільки горя, що жодна мова, не те що моє незграбне слово, неспроможна його висловити".
Такі ж думки викладає він у славетній "Скарзі Миру" (1517). Нещадно таврує Еразм тих служителів церкви, які на словах проповідують любов до ближнього, а насправді благословляють насильство і розбій. "Як можна співставляти розбій і митру? — питає гуманіст. — Що спільного в єпископського або пастирського посоха з мечем? Як можна вітати людей з миром і водночас ввергати їх у найжорстокіші битви, розхвалювати мир на словах, а насправді ж закликати до війни? Як можна, щоб ті ж самі вуста голосно славили миролюбного Христа і вихваляли війну?"
Попри всю щирість критики війни і вояччини (його деякі думки актуальні й сьогодні) Еразм, як і всі тодішні гуманісти, по-справжньому не розумів, що є причиною війн, і через те не міг вказати на реальні засоби боротьби проти воєнної небезпеки і проти самих війн. З уваги на це його твори, присвячені викриттю війни як величезного суспільного лиха, мають утопічний, абстрактний характер.
"Скарга Миру" Еразма Роттердамського започаткувала серію трактатів гуманістів XVI-XVIII ст.ст. про вічний мир, до яких належать твори чеського педагога Я.А. Коменського, англійського мислителя В.Пенна, французьких просвітителів Ш. Сен-П'єра і Ж.Ж. Руссо, німецьких філософів-просвітителів І. Канта, Й. Фіхте і Й. Гердера, російського просвітителя В. Малиновського та інших.
Багато уваги приділив Еразм критичному перегляду давньохристиянських пам'яток. І сам вважав виправлене видання грецького тексту Нового завіту і його новий латинський переклад головною працею свого життя, проте не це принесло йому світову славу, а твір, який здавався йому сяким-таким, не вартим уваги. Твором цим є безсмертна сатира "Похвала Глупоті", найвідоміша в усьому доробку нідерландського гуманіста. Намір написати цю сатиру визрів у Еразма 1509 р. по дорозі з Італії в Англію, куди він вирушив на запрошення англійських друзів, окрилений надією, що новий король Англії Генріх VIII стане покровителем гуманістів, а Англія — центром гуманізму. Прізвище Мора асоціювалося в Еразма з грецьким словом "моріа" — глупота, яке становило повний контраст до глибокої мудрості, ерудиції й культури англійського друга. Таке випадкове зіставлення осяяло подорожанина Думкою обрати собі за героя твору Глупоту. Такий задум, надзвичайно оригінальний і дотепний, відкривав перед автором необмежені можливості вільно, нібито від імені Глупоти, поглянути на сучасну дійсність і зачепити низку животрепетних питань з точки зору властивої всім часам глупоти, піддати нищівній критиці вади й пороки тогочасного суспільного ладу. Твір був написаний у серпні 1509 р. в Англії в гостинному домі Т. Мора протягом кількох днів у припливі творчого натхнення і виданий у Парижі 1511 р.
Гостра дотепність, тонка іронія, проникливий критицизм, небуденний [5] хист помітити порочне й потворне — ось якості, що давали Еразмові право стати неперевершеним сатириком.
Сатиру на феодальний суспільний лад Еразм вирішив створити у формі пародійного панегірика, адже, як сам він зазначав у одному із своїх листів французькому гуманістові Г. Буддею, "твори, написані жартівливим стилем, не такі нудні і приносять читачеві більшу користь, аніж сповнені бундючної серйозності".
Для написання блазенського панегірика на честь Глупоти він мав, як сам визначає в передмові до твору, прототипи в античній літературі, яка знала пародії на героїчний епос, трактування поважних тем у зниженому тоні і, навпаки, нікчемних у серйозно-піднесеному.