Коли наші нащадки побачать пустелю, на яку ми перетворили Землю, яке виправдання вони знайдуть для нас?
Я хочу, щоб смерть застала мене посеред трудів.
Все більше спогадів і менше сподівань... І на чолі утрат сліди глибокі... Як непомітно ближчає та грань, Що жде за нею прикінцевий спокій.
Життя, життя! Ти скрізь благословенне.
Радій же, серце! До останку пий Життя людського пінистий напій.
Мені здалося — я живу завжди.
Якщо після моєї смерті триватиме життя, то чому ж мені вдаватися в тугу?
Я не відмовлюсь прожити своє життя від початку до кінця. Я тільки попрошу права, яким користуються автори, виправити у другому виданні помилки першого.
Тут мертві живуть. Тут німі промовляють.
-