Вступ. Перш ніж розібрати алгоритм написання курсової роботи, студент має розуміти її призначення: для чого вона взагалі пишеться і яка головна мета цієї роботи. Так, на законодавчому рівні в офіційному документі "Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах" від 2014 року закріплено поняття курсова робота та її мета: "Курсові проєкти (роботи) виконуються з метою закріплення, поглиблення й узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирішення конкретного фахового завдання". Тобто, студент виконує курсову роботу для того, аби продемонструвати вміння використовувати теоретичні знання на практиці.
Ключовим словом в роботі над курсовим проєктом є "самостійність", і хоча кожний студент має закріпленого керівника наукового дослідження, який допомагає студентові під час написання курсової роботи, але його функція контролююча. Він зобов'язаний контролювати етапи вчасного виконання роботи, але він не приймає участь у безпосередньому процесі написання. Тобто, керівник наукового проєкту має переконатися, що студент вчасно виконує кожний етап роботи, але ні в якому разі не виконує роботу замість студента, оскільки після здачі проєкту, студент має оволодіти та закріпити навички в пошуку інформації з теми, її опрацюванню та застосуванню на практиці.
Виклад основного матеріалу. Умовно роботу над курсовим проєктом ділять на п'ять етапів, які у свою чергу поділяється на підетапи.
Етап І. Підготовчий етап. З назви етапу зрозуміло, що тут відбувається підготовка до роботи над курсовим проєктом. Сама підготовка складається з таких дій:
1) Вибір теми роботи. Зазвичай керівник наукового дослідження надає список із можливих тем, який був підготовлений заздалегідь. Основною вимогою до тем має бути їх актуальність та сучасність, тобто вони мають відповідати потребам сучасної науки, наприклад: нове недосліджене наукове явище; новий підхід до вивчення наукового явища; оновлення інформації для застарілих досліджень тощо. Саме тому більшість вищих навчальних закладів вимагають використовувати сучасну критичну літературу, під якою мається на увазі література останніх 5–10 років.
2) Огляд навчальної та наукової літератури і складання списку літератури. Після того, як студент обрав тему та закріпив її в офіційних документах, він має знайти необхідний мінімум критичної літератури для подальшої роботи над нею. Кожний навчальний заклад має свій встановлений мінімум як для кількості сторінок курсової роботи, так і для кількості наукових джерел. Зазвичай кількість джерел збігається із кількістю сторінок. Наприклад, курсова робота для другого курсу має складатися із 25 сторінок основного тексту (без списку літератури та додатків) та 25 джерел. Для цього є два шляхи – через бібліотеку та через Інтернет. Останній вид підбору літератури через сучасні події (всесвітня пандемія Коронавірусу) вважається найефективнішим. На сьогодні існує низка Інтернет-платформ, які у режимі онлайн можуть надати різну інформацію – від довідкової до отримання джерела оригіналу в електронному вигляді. До таких платформ відносяться "Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського" (irbis-nbuv.gov.ua) та Google Академія (https://scholar.google.com/schhp?hl=ru). З їх допомогою можна не лише отримати літературу за ключовими словами, але й також завантажити джерело оригіналу, якщо автор публікації надав такі права, оскільки не усі джерела в Інтернеті можна завантажити, інколи автори обмежують вільний доступ. У таких випадках слід звернутися до бібліотеки, в якій знаходиться джерело, що можна з'ясувати за описом.
Важливо підкреслити той факт, що за законом України, будь-який плагіат заборонений, тому необхідно не лише користуватися науковими джерелами в оригіналі, але обов'язково вказувати посилання. Для контролю виконання цієї вимоги українські освітні вищи заклади користуються різноманітними сучасними програмами (антиплагіат), які перевіряють готову роботу на плагіат. Якщо знаходяться великі збіги у тексті, але вони не оформлені як цитати та не мають покликань на джерело оригіналу, така робота вважається плагіатом та не допускається до захисту. Кожний освітній вищий заклад самостійно визначає обов'язковий процент оригінальності. Зазвичай це 80% оригінальності, а 20% – можливі збіги в тексті. Для уникнення збігів, студентам рекомендується застосування перефразу, але існують певні наукові предмети, які або взагалі неможливо перефразувати, або через вузьку технічну спрямованість перефразування вдається важко. Тому у таких випадках процент унікальності може бути знижений, як наприклад із "Правом", коли необхідно цитувати витяги з кодексу (цивільного, кримінального тощо) і його заборонено перефразовувати.
3) Визначення мети дослідження та формулювання проміжних завдань, що підлягають вирішенню в процесі її досягнення. Мета дослідження має розкривати тему наукової роботи. Наприклад: тема – "Переклад реалій в романі Дж. Р. Роулінг "В'язень Азкабану". Мета роботи – з'ясувати методи перекладу реалій в романі Дж. Р. Роулінг "В'язень Азкабану". Для вирішення цієї мети необхідно розкрити кожний елемент в назві роботі ("реалія" —-> "переклад реалій" —-> "переклад реалій в романі Дж. Р. Роулінг "В'язень Азкабану"). Тобто, розглянути питання "реалій" взагалі (що таке "реалія"; її можливі класифікації); потім звузити дослідження до поняття "реалій" в теорії перекладу (особливості та проблеми передачі реалії з англійської мови на українську) та закінчити роботу практикою, де на основі роману Дж. Р. Роулінг "В'язень Азкабану" виписати спочатку реалії англійському тексті; проаналізувати їх види на снові певної ознаки (за структурою); виписати переклад реалій в українському варіанті та з'ясувати їх методи перекладу.
4) Складання плану роботи. На основі завдань будується план роботи. Зазвичай курсовий проєкт складається із двох частин – теоретичної та практичної, де практична частина (60%) має перевищувати теоретичну (40%).
Етап ІІ. Узгодження із керівником. Дуже важливо, аби керівник узгодив два найголовніших елементи наукової роботи – літературу та план, оскільки саме це становить "скелет" роботи. Невірно підібрана література та план можуть не розкрити тему роботу, і як результат – не досягти поставленої мети. Інколи керівник наукового дослідження може вказати, яку літературу або автора брати за основу (наприклад, існує багато варіацій класифікації реалій і керівник обирає одного конкретного автора та його класифікацію, на основі якій буде здійснюватися дослідження).
Етап ІІІ. Написання теоретичної частини. Цей етап складається з обробки критичної літератури та її синтезу. Під обробкою та синтезом мається на увазі читання кожного джерела та їх нотування. Наприклад, декілька авторів називають різні класифікації реалій. Під час ознайомлення з кожною із них, студент розуміє, що різниця полягає через різний критерій, які вони вкладають для поділу, саме це студент і має зазначити. Або навпаки, декілька різних науковців називають абсолютно однакову інформацію, що можна згрупувати та зазначити, що низка вчених поділяють думку з питання про класифікацію реалій. Важливо дати покликання на кожного з них, аби читач курсової роботи міг власноруч звернутися до джерела та перевірити або застосовувати цю інформацію для інших наукових досліджень.
Етап ІV. Написання практичної частини. На основі отриманих теоретичних знань, студент починає практичне дослідження – збір та опрацювання емпіричного матеріалу. Зазвичай в методичних рекомендаціях до написання курсових робіт вказуються точні цифри щодо емпіричного матеріалу, наприклад 50 реалій та їх український переклад. Для цього студент звертається до оригіналу роману Дж. Р. Роулінг "В'язень Азкабану" та читає його. Під час читання він виписує реалії та класифікує за обраною в теорії класифікацією. Отримані дані студент має підрахувати та розписати. Наприклад: реалії класифікувались на основі будови – прості, складні та словосполучення. 50 прикладів – це 100% емпіричного матеріалу, із них простих виявилось 25 прикладів, що становить 50%; складних – 15 прикладів, що виражає 30% та словосполучень – 10 прикладів, тобто 20%. Потім здійснюється аналогічний перекладацький аналіз: пошук в перекладі реалій, їх перекладацький аналіз та встановлення методу перекладу. Методом кількісного підрахунку підраховується їх процентні відношення та розписуються із наведенням прикладів. Для кращої візуалізації можна створити графік або діаграму, яка зазвичай розміщується у додатках в самому кінці роботи як наочний матеріал.
Етап V. Завершальний етап написання курсової роботи. Після того, як студент завершив теорію та практику, він оформлює курсову роботу згідно з вимогами свого навчального закладу. Для цього він має звернутися до "Методичних рекомендацій до написання курсових робіт", де зазвичай все чітко прописано, починаючи від графічного оформлення (відступи полів, розмір та тип шрифту тощо), до основних обов'язкових елементів роботи (резюме, вступ, перший та другий розділ, висновки до кожного з розділів, загальні висновки, список використаних джерел та додатки). Після оформлення роботи залишається здійснити три останні кроки:
- Подання завершеної і повністю оформленої курсової роботи керівнику;
- Усунення зауважень наукового керівника;
- Захист курсової роботи.
Висновки. Написання курсової роботи – це демонстрація студентом вміння працювати над теорією самостійно та на її основі провести практичне дослідження. При цьому існує низка правил, які необхідно притримуватися, інакше роботу не допустять до захисту. Серед таких вимог є: фіксована кількість сторінок основного тексту (без списку літератури та додатків); фіксована кількість джерел (інколи вказуються процент новітньої літератури та навіть її мова); фіксований процент оригінальності; фіксована кількість прикладів для емпіричного матеріалу, який зазвичай демонструється у додатках роботи.