Щороку зимова казка розпочинається з особового свята. День Миколая люблять усі. Дітлахи з нетерпінням чекають подарунків, а дорослі роблять багато милосердних справ на це свято. Миколай Чудотворець для багатьох є образом світла, добра і справедливості. Хтось вважає його заступником, інші сприймають як легенду. Та всі люблять добре свято Миколая. Цікаво, а чи жив він насправді? І якщо так, то чим заслужив таку шану, любов і визнання? Пропонуємо вам зануритися в дивовижний світ історії та легенд. Відкриємо разом таємниці постаті Святого Миколая.
Людина з великим серцем
Виявляється, Микола Чудотворець — це не вигаданий казковий персонаж, як Дід Мороз чи Санта Клаус. Так! Уявіть! Він реальна людина! Звали цього чоловіка Миколай Мирлікійський. Чому Мирлікійський? Річ у тім, що він був єпископом у місті Мирі, що знаходилося в провінції Лікія на території сучасної Туреччини. А назва "Мирлікійський" означає, що священнослужитель Миколай був із "Мир Лікийських".
Дослідники стверджують, що це був чоловік невисокого зросту: приблизно 167 см. Він одягався просто і без прикрас. У нього було мужнє обличчя та карі очі. А легенди розповідають, що його лице сяяло божественним світлом.
Історики вважають, що народився він між 270 та 296 роком у місті Патара. Його родина жила заможно, тому хлопчик зростав у достатку. Батьки Феофан та Нона були християнами. Вони передали свою віру сину. Тому Миколай мав усі найкращі чесноти: милосердя, щедрість, скромність, любов та співчуття. Усі ці риси яскраво сяяли і зігрівали серця ближніх упродовж цілого життя.
Приблизно в 300 році спалахнула жахлива епідемія. Медицина ще не була надто розвиненою, тому люди масово помирали. Маленькі діти залишалися сиротами. Прикуті хворобою до ліжка люди були немічними і потребували допомоги. Звісно ж, Миколай, який з дитинства навчений до милосердя, підтримував ближніх. Він турбувався про хворих, потішав тих, хто втратив рідних. На жаль, ця хвороба не оминула і дім Миколая, забравши життя його батьків. Оскільки родина була багатою, він отримав великий спадок. Напевно, більшість із нас сьогодні, маючи велику суму коштів, витратили б їх для своїх потреб і задоволень. Проте Миколай і в цьому виявив свої чесноти. Величезний спадок він віддав убогим, нужденним і сиротам. Саме з цим пов'язані сучасні справи милосердя, приурочені до Дня Святого Миколая.
Вірний служитель Божий
Миколай присвятив своє життя служінню в церкві. Його обрали єпископом у Мирі. Існує дві версії, як це трапилося. Одні дослідники вважають, що Миколай робив багато милосердних справ тайкома. Та якось жителі міста дізналися про його добрі діла й одноголосно вирішили зробити його своїм єпископом. Та є ще одна історія, більше схожа на легенду. Перед тим, як обрати священика в Мирі, архієпископ мав видіння. Йому було сказано, що єпископом стане та людина, яка першою вранці прийде до храму на молитву. Миколай же у цей час також мав видіння. Уві сні він побачив, як Ісус Христос передає йому Святе Євангеліє, а Матір Божа — єпископський омофор. Прокинувшись вранці, Миколай поспішив до храму. І оскільки прийшов він першим, то й став священиком цього міста.
Миколай був вірним служителем, чесними та сміливим. Розповідають, що одного разу він врятував від страти трьох юнаків, яких несправедливо засудив імператор Костянтин І Великий. Заступався Миколай не лише за невинних людей, але й за цінності Самого Бога. Є переказ про те, як на Нікейському соборі у 325 році він сміливо дав ляпаса єретику Арію, який привселюдно заявляв, що Ісус Христос не є Богом.
Віра Миколая була такою глибокою і незламною, що під час переслідувань християн за часів імператора Діоклетіана, він свідомо пішов до в'язниці і терпів важкі катування.
Помер Миколай 6 грудня 342 року у Мирі. Проте навіть пісня смерті його святі мощі продовжують робити дива, зцілювати і навіть воскресати померлих, якщо вірити народним переказам.
Чому ж він Чудотворець?
Таке ім'я не випадкове. Існує величезна кількість легенд про чудеса Миколая. Скажімо, одного разу його молитви зупинили шторм. Відтоді його вважають заступником моряків та рибалок. Одну з легенд переспівав Іван Франко у поезії "Чудо з утопленим хлопцем". В ній розповідається, як дитина випала з човна у воду. Всі вважали, що хлопчик загинув. За його душу молилися до Святого Миколая. Невдовзі дитина дивом опинилася живою і здоровою в храмі біля ікони свого заступника. Іван Франко завершує твір такими рядками:
Рознеслося на весь Київ, на всю Русь святую,
Як Николай з Дніпра витяг дитину малую.
Ще й досі розноситься по цілому світу добра слава про великого Миколая. Адже його життя стало символом милосердя, незламності й дивовижних чудес.