Тема зубного болю і стоматологічних процедур знайшла відображення у творах світової літератури з найдавніших часів. Згадки про проблеми із зубами, їхнє лікування або видалення зустрічаються вже в працях античних авторів. Упродовж століть образ зубного болю письменники використовували як символ фізичних страждань, метафору душевних мук, а також просто елемент побутового колориту.
Мета цієї статті — простежити еволюцію зубної тематики в літературних творах різних епох і виявити авторські прийоми в описі стоматологічних сюжетів.
Образи зубного болю в літературі Стародавнього світу та Античності
Уже в творах античних авторів можна знайти згадки про зубний біль і лікування зубів. Наприклад, в "Іліаді" Гомера описується, як Аполлон завдає Патроклу удару в щелепу і вибиває йому зуби. Гесіод у поемі "Труди і дні" радить виривати зуб мудрості, щоб уникнути болю. Аристофан у комедії "Плутос" іронічно описує роботу дантиста, який вириває хворий зуб.
У давньоримському "Сатириконі" Петронія описується візит головного героя Енколпія до дантиста, який видаляє йому хворий зуб. При цьому процедура супроводжується комічними подробицями і незручними ситуаціями.
У давньогрецького драматурга Софокла в трагедії "Цар Едіп" також присутня сцена, де Едіп у нападі гніву вибиває собі зуби об скріпку для одягу. Цей епізод передає сильні душевні страждання героя.
Таким чином, уже античні письменники використовували зубну тематику для створення яскравих сцен та образів, передачі фізичного страждання своїх героїв.
Середньовіччя та епоха Відродження: дантисти й лікування зубів у літературі
В епоху Середньовіччя згадки про зуби та їхнє лікування трапляються переважно у зв'язку з образом шарлатанів і знахарів. Наприклад, у "Декамероні" Боккаччо описується шахрай, який видає себе за дантиста.
В епоху Відродження тема стає більш різноманітною. У Рабле в романі "Гаргантюа і Пантаґрюель" докладно описується видалення зуба гіганту Пантаґрюелю. Шекспір також згадує зубний біль у сонетах і п'єсах як символ фізичних страждань.
- У "Божественній комедії" Данте описує пекельну страту — грішники страждають від зубного болю, їм виривають зуби і забивають у ясна цвяхи. Це одне з перших алегоричних використань зубного болю.
- У французькому сатиричному романі "Гаргантюа і Пантаґрюель" Франсуа Рабле докладно описує, як велетневі Пантаґрюелю важко видаляють гігантський хворий зуб. Епізод наповнений гротескними подробицями.
- У п'єсах Шекспіра згадки про зубний біль часто використовуються як лайки ("Щоб у тебе зуби розболілися!") або метафори страждань від ревнощів, образ.
- У поемі Джона Мільтона "Втрачений рай" пекло описано як місце, де грішники страждають від зубного болю.
Зубний біль у літературі 17-18 століть
В епоху Просвітництва тема зубів і стоматології набуває більш раціонального і наукового характеру. Наприклад:
- Д. Дефо в "Робінзоні Крузо" детально описує страждання головного героя від втрати зубів і розвитку цинги. Це один із перших реалістичних описів проблем зі здоров'ям зубів.
- Д. Свіфт у сатиричному романі "Подорожі Гуллівера" висміює сучасних йому дантистів, описуючи їхні псевдонаукові методи. Також він іронізує над недосконалістю стоматології у ліліпутів і велетнів.
- В. Гете у "Фаусті" використовує образ ясен, що кровоточать, як символ угоди з дияволом і провісник біди.
- У романі Л. Стерна "Сентиментальна подорож" є гумористичні сцени за участю дантиста, який лікує зуби головному герою.
- Ф. Рабле, Мольєр, Вольтер у сатиричних творах висміювали неосвічених дантистів, поширених у їхню епоху.
Образи стоматології в літературі 19 століття
У творах письменників 19 століття тема зубів і стоматології отримує ще більший розвиток:
- У Бальзака в циклі романів "Людська комедія" кілька разів докладно описуються візити героїв до кабінету дантиста. Ці сцени насичені натуралістичними деталями і використовуються як символічні провісники важливих сюжетних поворотів.
- У "Мертвих душах" М.В. Гоголя є цілий розділ, присвячений опису зіпсованих зубів і поганого дихання поміщиці Коробочки. Ці подробиці показують її відразливу внутрішню сутність і моральний розклад.
- Ч. Діккенс у "Посмертних записках Піквікського клубу" виводить цілу галерею дантистів-шарлатанів, яких називає "ловцями зубів". Їхні псевдонаукові методи й обман пацієнтів піддаються сатиричній критиці.
- Ф.М. Достоєвський у романах "Злочин і покарання", "Ідіот" та ін. використовує мотив зубного болю як метафору душевних і моральних мук героїв, їхньої роздвоєності.
- М.Є. Салтиков-Щедрін у казках описував "зубні епідемії" як натяк на соціальні проблеми сучасного йому суспільства.
Зубний біль як художній прийом у літературі 20 століття
У творах письменників-модерністів XX століття тема зубного болю набуває нових символічних значень:
- Ф. Кафка в оповіданнях "Страх зубного лікаря", "У виправній колонії" використовує образи болісних стоматологічних процедур як метафору нелюдськості влади й тоталітаризму.
- В. Набоков у романах "Запрошення на страту", "Дар" включає сцени відвідування дантиста, описуючи їх як тортури або кошмар героїв.
- Дж. Орвелл в антиутопії "1984" символічно використовує образ гниючих зубів як знак деградації та розпаду суспільства.
- Дж. Джойс у "Улісі" описує візит героя Блума до зубного лікаря, передаючи його тривожний внутрішній стан.
- У Сартра, Камю, Ішервуда — зубний біль як символ абсурдності буття і страждань людини.
- У Р. Бредбері в оповіданні "Усмішка" стоматологічна процедура стає засобом досягнення ілюзорного щастя.
Статтю допоміг підготувати — стоматолог Максим Кац