ХХ століття пройшлось по наших землях війнами і катастрофами і зараз упустимо з виду, що нове століття вирішило не відставати. А повернемось до української культури ХХ ст. Щоб відчути атмосферу шістдесятництва варто почитати книгу "Бунт проти імперії" Радомира Мокрика. Ця книга дає розуміння того, як відбулось становлення майбутніх шістдесятників: Стуса, Горської, Дзюби та інших. Історія розказана цікаво та об'єктивно, без поділу героїв на позитивних або негативних, адже це були живі люди, які жили в тоталітарній країні.
Прекрасним продовженням історії шістдесятників буде книга "Алла Горська. Мисткиня в просторі тоталітаризму" Олексія Зарецького. Ця книга написана сином відомої художниці, яка дружила зі Стусом, разом з ним боролась за права людей, відкрила злочини радянської влади в Биківні та багато працювала. Її твори руйнували ще за життя художниці через їх яскраво виражену націоналістичність.
На контрасті з книгою про Горську варто почитати історію Миколи Глущенка. Книгу про нього написала Катерина Лебедева. Це історія про художника і шпигуна. Ще замолоду Глущенко потрапив в полон, а з полону в Берлін. Там він вивчив мову, отримав мистецьку освіту, згодом переїхав в Париж, мав активну виставкову діяльність. Глущенко малював портрет Поля Сіньяка, виставлявся разом з європейськими митцями та доволі вдало продавав свої картини. Глущенко дружив з українськими політичними діячами в еміграції. Там Глущенка завербувало КДБ і він до кінця життя був шпигуном та мав блискучу творчу кар'єру.
А поглибити розуміння того, що таке КДБ завжди можна завдяки книгам Оксани Забужко. Не виняток і її остання книга "Найдовша подорож", яка була написана для західного читача для пояснення суті нашої екзистинційної війни. Пані Оксана навіть наводить приклад своєрідних методичок, які були розроблені для ведення інформаційної війни ще за часів СРСР та активно використовуються зараз. Тож, ця книга буде цікава і українським читачам також.
Ну і повертаючись до українських митців, слід акцентувати увагу на представниках розстріляного відродження. Це ті митці, які втратили життя за свої переконання. В цьому контексті варто прочитати дві свіжі книги про театр "Березіль": "Філософія театру" Леся Курбаса та "Спомини" Йосипа Гірняка.
А ще, при глибшому аналізі стає очевидно, що українські митці багато подорожували, багато хто встиг отримати освіту в Європі, як Михайло Бойчук та його учні. Про це можна почитати в книзі Людмили Соколюк "Михайло Бойчук та його школа". Між іншим, Глущенко згадував Бойчука та Івана Гончара (засновника однойменного музею в Києві) у своїх звітах для КДБ.
Українське мистецтво початку ХХ ст. було надзвичайно цікавим та інтегрованим в європейське. Про це детально можна почитати в книзі "Авангардне мистецтво в Україні, 1910 – 1930. Пам'ять, за яку варто боротись" Мирослава Шкандрія.
Більше дізнатись про історію мистецтва від найдавніших часів до сучасності та відчути себе творцем можна на майстер-класах в арт-студії "Ліхтарик". Плануючи куди піти в Києві обирайте заняття з гончарства, вибійки, Петриківського та Самчиківського розпису, олійного живопису, даруйте подарункові сертифікати на лекції та майстер-класи близьким. Поглиблюйте свої знання про українську культуру.