Шукаючи нові посібники англійської мови, я згадала про те, як везіння не раз рятувало мене у складних ситуаціях. Наприклад, вперше прилетівши до Лондону, я ретельно повторювала про себе 7 слів, що випадково збереглися в голові на випадок, якщо прикордоннику захочеться зі мною поговорити. "Hello", "Excuse me, I don't understand" та "No". Дивлячись на мене, складно було не помітити глибину розумового процесу та серйозність намірів. Проходячи заповітні 2 метри до віконця і впритул дивлячись на офіцера, моє обличчя раптом само собою почало розтягуватися в посмішці.
Так моя подруга посміхається всім собакам на вулиці – запобігливо і з надією, бо дико їх боїться. І все одно вони на неї гавкають. Прикордонника відрізняло від собак те, що він мовчки посміхнувся мені у відповідь. Посміхаючись – взяв паспорт, посміхаючись – показав рукою на камеру, посміхаючись – поставив штамп.
Легкість, з якою я пройшла паспортний контроль, збентежила. Звичайно, я подумала про те, як мені пощастило, хоча мала думати зовсім про інше. Що ж насправді сталося?
Випадок в аеропорту був одним із уроків підсвідомості, що показує, як важливо слухати інтуїцію, яку я майже завжди намагалася заглушити голосом розуму. Підсвідомість блокувала спроби свідомості піти хибним шляхом, зображати з себе ту, ким я не була, і робити те, що я не вміла робити. У критичних ситуаціях мозок просто відключав свідомість, змушуючи діяти єдиним вірним способом: усміхатися, плакати, мовчати, говорити правильні слова і, диво, – грамотно формулювати думки англійською мовою.
"Не правила диктують вам, як і що казати, Лізо, – часто повторює мій тьютор на курсі англійської мови English Search Quest. Ви і тільки ви вирішуєте, яке правило використовувати, формулюючи свої думки. Підсвідомість почне допомагати вам, коли ви не тільки зрозумієте принципи англійської граматики, а й відчуєте її. Подивіться на людей навкруги. Вони – носії не тільки мови, яку ви намагаєтесь вивчити, а і культури, яка докорінно відрізняється від нашої. Що відчувають ці люди? Чому вони такі? Чому їх мова зовсім інша – набагато логічніша і простіша, хоча зараз вам здається, що це не так".
Почитавши про те, що українці почали вчити англійську мову, я дізналась, що у багатьох це викликає не аби які труднощі. Мені теж довелося перевірити це на собі. Приймати правильні рішення – вчити мову системно і безперервно заважають лінощі. А відчувати її – страх. Ми завжди чогось боїмося: виглядати безглуздо, не сподобатися, помилитися.
Парадокс у тому, що коли я починала думати – у мене нічого не виходило. Я говорила не ті слова, використовувала не ті граматичні конструкції. Замість того, щоб прислухатися до інтуїції, я перепитувала і заїкалася. Як не розгубитись, коли спочатку тобі кажуть: не думай. Потім раптом – думай. Як зрозуміти, коли думати, а коли не думати? Здається, це працює так: спочатку ти не думаєш, а довіряєш тьютору ESQ. Потім думаєш і намагаєшся зрозуміти та прийняти логіку інших людей. І, нарешті, знову не думаєш, бо все необхідне в тебе вже заклали.