Віреле
Строфа із шести рядків у французькій середньовічній поезії. У ній третій і шостий рядки скорочені й римуються між собою. Попарно римуються також перший і другий рядки, четвертий і п’ятий. В українській поезії переважно у поетів-модерністів, вживались дещо спрощені форми віреле:
Душа моя —
Мов з кришталя
Мавзолей.
В нім весь мій скарб
Мрій, звуків, фарб,
Ідей.
Богині дар,
Горить там жар,
Не згаса...
А ймення їй
Богині тій —
Краса.
(М. Вороний).
Сам М. Вороний називав віреле віршем "химерним, кучерявим".