Вертеп
Дуже популярний на Україні в XVIII і XIX ст. пересувний ляльковий театр, що виступав із виставами на ярмарках, на міських і сільських площах у святкові дні, а іноді й по хатах. Спершу творцями і виконавцями вертепних драм часто були школярі й мандрівні дяки ("пиворізи"), пізніше мандрівні групи артистів.
Вертепники, стоячи за спеціальною скринею, зробленою у вигляді двоповерхового будиночка, дерев’яними ляльками на держаках виконували цілі сцени. Вони говорили чи співали за кожну дійову особу зміненим голосом. Причому, вгорі скрині ставились інсценівки релігійних легенд, переважно різдвяні драми про жорстокого царя Ірода, що наказував убивати дітей, а потім сам потрапляв чортові в зуби. Дії Ірода нагадували глядачам дії сучасних їм царів, вельмож і чиновників. Після закінчення різдвяної драми, на нижньому поверсі скрині, ставилися імпровізовані побутові сценки, в яких позитивними персонажами виступали Запорожець, Москаль і селяни, висміювались гоноровиті пани, зажерливі попи та ін. Вертепні вистави користувались великою популярністю у народі завдяки багатству й яскравості етнографічно-побутового матеріалу, гуморові й сатирі, музичному оформленню, вдалому виконанню народних пісень і танців.
Перші згадки про вертеп на Україні в документальних матеріалах припадають на середину XVII ст., але перші записи вертепних драм зроблені лише в кінці XVIII ст. Чимало цих драм записано у XIX і XX ст.
У Білорусії вертеп існував під назвою бетлейка (від слова Бетлеєм — Віфлеєм). Український і білоруський вертеп дуже споріднений із російським театром "П е т р у ш к а" та з польською ш о п к о ю.