Старини, або Билини
Російські епічні народні пісні, складені безіменними співцями про події переважно XI—XVI ст. Передавались із покоління в покоління усно, виконувались у давнину під музичний акомпанемент, пізніше речитативом (наспівною розповіддю) без музичного супроводу. Збереглися головним чином у північних районах Росії.
Російські билини, як і українські думи, є національним епосом, що стоїть на рівні епосу світового. Вони відзначаються глибоким демократизмом і патріотизмом, яскравістю образів, різноманітністю сюжетів, досконалістю поетичної форми та багатством і виразністю мови.
За місцем, з яким пов’язуються події, билини розподіляються на два цикли: київський і новгородський. За змістом розрізняють билини героїчні, казкові, соціально-побутові і сімейно-побутові, сатиричні та ін.
Найбільшу художню та історико-пізнавальну цінність мають героїчні билини, в яких прославляється боротьба богатирів проти ворогів Руської землі — степових кочівників і татар, а також захист знедолених і слабих. Це переважно билини про мужнього, досвідченого і великодушного Іллю Муромця, про ввічливого, стриманого і музикального Добриню Нікітича та про молодого сміливого красеня Альошу Поповича.
В соціально-побутових билинах (переважно новгородського циклу) знайшов відображення розвиток середньовічних міст на Русі, суспільне й сімейне життя купецтва та інших шарів тощо. Найвизначнішими билинами цієї групи є "Садко" і "Василий Буслаев".
Билини мають дуже своєрідну форму, в якій поєднувались традиційні поетичні засоби з винахідливістю виконавця. Викладу подій в билинах, як правило, передує заспів чи зачин, завдання якого — привернути увагу слухачів, викликати повний настрій, а іноді й визначити тему чи вказати на місце подій. Основна — розповідна — частина билини розгортає сюжет, часто використовуючи постійні формули, що, варіюючись, мають місце в багатьох творах цього жанру. Такі формули найчастіше вживаються при змалюванні "почесного банкету", прощання з батьками, дій богатиря в бою і т. д.
Іноді розповідь закінчується кількома заключними рядками.
Наприклад:
Тут-то Илье и славу поют,—
Во-веки его слава не минуется.
Своєрідність поетичного стилю билин виявляється також у наявності великої кількості словесно-смислових повторів, у частому використанні постійних епітетів та паралелізмі в. Але метафоричність і алегоричність не властива билинам. Замість метафор дуже часто вживаються порівняння, особливо заперечні:
Не бела зоря занималася,
Не красно солнце выкатилося.
Выезжал тут добрый молодец...