Завантаження
Чайка Дніпрова, "Вона його любила"
Розгорілося, розпалалося майове сонце над святим городом, аж побіліла розпечена блакить, нависла, знемігшись, над землею.
На білі мури, на золоті бані й хрести аж боляче глянути. Лаврська дзвіниця уп’ялася в небо сніговим стовпом, але тільки жаром пашить од її зеленасто-білих стін. Дерева, розкохані попередніми дощами, поспускали своє рясне листя, мов попарені.
Душно, парко й тихо.
Навіть пташки посоловіли, не щебечуть, а тільки зрідка, мов знехотя, перегукуються...