Завантаження
Чайка Дніпрова, "Певний притулок"
Долину повивав туман. А на горі-шпилі над хмарами в блакиті блищав величний древній храм.
Гроза ревла, здригалися шпилі, луною обзивалися печери, жахливо сипалось каміння, а на верху гори спокійно та нерушно пишався храм, недосяжний храм, недосяжний для тих турбот.
Лили дощі, котилися лавини, гучали дикі гуррікани, річки й ледовинки долину заливали, – і все живе з долини поспішало крутими стежками на гору до безтурботного притулку...