Завантаження

БАБУСЯ І ОНУК
Оповідання
Сидить бабуся біля грубки, чистить квасолю.
Тьмяне світло дотліваючих жарин освітлює її руки, сухі, зморщені, вкриті рясним плетивом жил, освітлює край старого сита, що його тримає вона в себе на колінах.
Ні темної хустини, якою пов'язана, ні рясної домашньої спідниці — не видно. В хаті сутінки, а за вікнами, вкритими косицями, лютує вітер і раз по раз б'ється голе й холодне гілля в заморожені шиби.
Та ось бабуся, відклавши сито, засвічує каганець, підходить до онука...