Завантаження
Анатолій Шиян, "Біля великої води"
В каюті вона сама. І хоч пізня вже ніч, Ася ще не лягає спати. У прочинене вікно вривається свіжий вітерець, ворушить шовкову занавіску, приємно обвіває лице, піжпо голубить золоті волосинки важких кіс, що спадають дівчині на рожеву блузку.
Ася милується красою дніпровських пейзажів, що їх вона бачить уперше в житті.
А краса, справді, чарівна!
Лівий берег зовсім темний від густих гаїв, яким, здається, немає кінця-краю...