Завантаження

Сонце заглянуло до вікон, як Микола Миколишин збудився. Хотів зриватися та біли на подвір'я, бо заспав, але пригадав собі, що він від кількох неділь хорий, що Бог Святий знає, як з ним буде і що господарством немає чого журитися.
Най ним журяться діти.
Зітхнув і спустив повіки.
Опали, тяжкі та неподвижні, як віконниці під вечір.
— Втомилися, хочуть відпочинку. Заждіть, будемо спочивати, аж нам навкучиться.
Нараз, добуваючи з грудей якогось молодецького голосу, крикнув на цілу хату: "Маріє!..