Завантаження

Відбився я від вас, і ви мене забули.
А життя наложило ярмо на карк і казало орати.
Орю.
Кладуться скиби чорні та глибокі, довгі-предовгі. А під цими скибами мої сили, моя молодість, моє все. Так день за днем.
І тільки в тиху ніч, як місто всне і як клопоти задрімають, відчиняю вікно та дивлюся на схід. Дивлюся і слухаю.
Та око моє паде в пітьму просторів, а думка кане в сутолоку подій.
Так минають години, поки око не почне в пітьмі читати, а думка до заколоту не звикне...