Завантаження
Богдан Лепкий, "Глум"
Більше, як рік, перележало в колисці між небом а землею. І жити не жило, і вмерти не вмирало. Дивилося тупими очима в одну точку, на плечі свого батька, що цілими днями і вечорами допізна сидів на шевськім стільці і тягнув дратву. Часом, як побачило матір, тріпотаЛося і сміятися хотіло, та не знало як. Замість радості являлися на білім личку глухий, безмовний біль. Єго тіло вкривали боляки великі і пекучі, що набиралися, пукали, гнили, гоїлися і знов набирали. І так раз в раз...
Читати повністю →