Завантаження
Богдан Лепкий, "Над ставом"
Ще сонце й не гадало сходити, як Матвій встав. Напомацки підійшов до вікна і виглянув надвір.
— Пора йти! — промовив. — Заки сонце зійде, буду над ставом. Будний ще спить і не зараз встане. Бодай йому заплющило навіки! Побив мене колись ту... І за що? За отакого линця. — Він показав на руку. — Тьфу, нехрист поганий!
По тім короткім монолозі відступився від вікна і знов майже напомацки доліз до постелі.
— Марино!
— Га-а? —Яйцу!
— Йде-еш?
— А зладь обід, бо їсти схочу.
— Ну-ну, я зладжу.....