Завантаження

Григір Тютюнник, "Сміхота"

Н о в е л а
"Ти, Демидику, пий. Ще випий та закуси добренько. Може, картопелька вихолонула, то я свіженької всмажу,— навала Киля своєму небожеві Демидові Пиляю, найкращому в селі тесляреві й столярові, і підсовувала йому то хліб, нарізаний тоненько, не по-селянському, то виделку, важку, з імлисто-блакитного срібла, то пляшку, почату вже.— Наїдайся під зав'язку, бо в тебе ж оно сама кость, як подивиться".
"Кость",— подумав Пиляй, зморено усміхаючись: наробився за день біля пилорами...

Читати повністю →