Завантаження
Лідія Компанієць, "Дума ланкової"
Поленько моє, колгоспне поле!
Я люблю тебе у всяку пору:
В дощ люблю — і з дощика радію,—
Він тебе напоїть і умиє.
Взимку, як ти сховане під кригу,
Я прошу у хмар: — А дайте снігу!..
Поленько моє, колгоспне поле!
Я люблю тебе у всяку пору:
В дощ люблю — і з дощика радію,—
Він тебе напоїть і умиє.
Взимку, як ти сховане під кригу,
Я прошу у хмар: — А дайте снігу!..